Tobacco Tactics

    Загроза запровадження стимулювання вирощування тютюну в Україні

    Поділитись
    Поділитись

    Вирощування тютюну є глобальною проблемою, що становить[1] загрозу для здоровʼя людей, довкіллю та суперечить[2] сталому розвитку. 

    Україні вдалося вийти із залежності від вирощування тютюну: за останні десятиліття[3] сільськогосподарський комплекс відмовився від вирощування тютюну та перейшов на інші, безпечні та економічно цінні культури, що сприяли зменшенню професійних ризиків і знизили екологічне навантаження. Наразі у світі основні обсяги вирощування тютюну зосереджені у теплих і вологих регіонах із великою кількістю дешевої робочої сили, зокрема в Зімбабве, Малаві, Китаї, Індії та Бразилії[4].

    Просування ідеї відновлення вирощування тютюну відбувається[5] за класичною для тютюнової індустрії моделлю формування «широкого кола зацікавлених сторін», де під прикриттям підтримки фермерів, регіонального розвитку або зайнятості фактично просуваються комерційні інтереси виробників тютюнових виробів. Така стратегія неодноразово фіксувалася[6] в інших країнах і розглядається[7] ВООЗ як форма втручання тютюнової промисловості у формування політики. 

    За даними Державної служби статистики України, станом на 2024 рік, обсяги вирощування тютюну в Україні становлять 22,5 тис центнерів (2 250 тонн)[8]. При цьому, площа посівів складає всього 1,1 тис гектарів (0,01% від загальної площі посівів технічних культур в Україні).

    Втім, наприкінці 2024 року в Україні активізувалися законодавчі ініціативи, спрямовані на стимулювання вирощування тютюну, що може свідчити про вплив тютюнової індустрії[9] на формування державної політики всупереч принципам захисту громадського здоров’я. 

    Міжнародні зусилля та зобов’язання України щодо сприяння відмові від вирощування тютюну

    У 2006 році Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну[10], яка встановлює комплекс зобов’язань, спрямованих на зменшення масштабів тютюнового виробництва та споживання, а також на захист державної політики від втручання тютюнової індустрії. Зокрема: 

    • стаття 17 Конвенції закликає Сторони сприяти розвитку економічно життєздатних альтернатив для осіб, що займаються вирощуванням та виробництвом тютюну;

    • стаття 18 Конвенції зобов’язує належним чином враховувати питання охорони довкілля та здоров’я населення під час ведення будь-якої діяльності, пов’язаної з вирощуванням та виробництвом тютюнових виробів.

    Важливість виконання РКБТ ВООЗ підкріплена також Указом Президента України № 722/2019[11], яким визначено завдання 3.а — активізувати імплементацію РКБТ у всіх сферах державної політики. Водночас стимулювання вирощування тютюну прямо суперечить Цілям сталого розвитку[12], зокрема цілям 3 (міцне здоров’я і благополуччя), 8 (гідна праця та економічне зростання), 12 (відповідальне споживання і виробництво) та 15 (збереження екосистем). 

    В Україні щороку понад 100 000 людей[13] передчасно помирають від хвороб, спричинених тютюном. За даними ВООЗ, працівники тютюнових плантацій страждають від нікотинового отруєння[14] («хвороби зеленого тютюну»), адже під час збору листя нікотин всмоктується через шкіру. Кожен четвертий фермер, задіяний у вирощуванні тютюну, має симптоми гострого отруєння, а вплив токсичних речовин переноситься на членів їхніх родин, зокрема дітей. Відновлення тютюнових посівів означатиме збільшення кількості працівників, підданих професійним ризикам, і водночас посилення тютюнової епідемії через формування нових економічних залежностей громад.

    Крім цього, вирощування тютюну є високовитратним для довкілля. За оцінками ВООЗ, глобально тютюнова індустрія щороку знищує[15] 600 мільйонів дерев, займає понад 200 000 гектарів родючих земель та споживає понад 22 мільярди тонн води. Для України такі наслідки становлять загрозу продовольчій безпеці та сталому розвитку аграрного сектору.

    Розширення тютюнових посівів потребуватиме значних обсягів ручної праці та призведе до витіснення культур, що мають реальну економічну цінність і є необхідними для забезпечення внутрішнього ринку харчових продуктів.

    Законодавчі ініціативи щодо стимулювання вирощування тютюну у 2024-2025 роках

    Протягом 2024-2025 років у Верховній Раді України було зареєстровано низку законопроєктів, спрямованих на відновлення і стимулювання вирощування тютюну в Україні та встановлення квот на використання українського тютюну у виробництві тютюнових виробів.

    Зокрема, 15 серпня 2025 року народний депутат Мар’ян Заблоцький, який до роботи в парламенті очолював ГО «Українське товариство економічних свобод» і впродовж 2017–2019 років отримав[16] фінансування від тютюнової компанії Philip Morris International на суму 427 тис. доларів, зареєстрував законопроєкт №13628[17], який передбачав встановлення квот для використання українського тютюну у виробництві тютюнових виробів — від 2% у 2027 році до 5% у 2029 року, створюючи економічні стимули для вирощування тютюнової сировини на території України. Під час розгляду 8 жовтня 2025 року законопроєкт №13628 був відхилений парламентом.

    Зауважимо, що законопроєкт №13628 не є ані першою, ані останньою спробою стимулювання вирощування тютюну в Україні: протягом 2024-2025 років у парламенті регулярно з’являлися законодавчі ініціативи[18] з аналогічним спрямуванням, що передбачали встановлення обов’язкових квот на використання української тютюнової сировини у виробництві тютюнових виробів та поступове підвищення таких квот протягом кількох років. Станом на грудень 2025 року були внесені нові пропозиції[19], всупереч міжнародним зобов’язанням України та принципам захисту громадського здоров’я. Варто також зазначити, що за даними журналістів, під час підготовки законодавчих змін відбулася[20] робоча група, на яку були запрошені представники тютюнової індустрії, тоді як представники експертної громадськості до складу учасників не були включені.

    При розробці державної політики у сфері попередження та зменшення вживання тютюну та нікотину, стаття 4 Закону України №2899-IV[21] встановлює пріоритет політики охорони здоров’я над фінансовими, податковими та корпоративними інтересами осіб, пов’язаних з тютюновою промисловістю. Цей принцип підтверджується статтею 5.3 РКБТ ВООЗ, яка наголошує на необхідності захищати політику охорони здоров’я від комерційного та корпоративного впливу тютюнової індустрії. 

    Таким чином, спроби стимулювання вирощування тютюну створюють умови для поглиблення  залежності України від сировинної економіки повʼязаної з тютюновою індустрією, характерної для країн із низьким рівнем доходів та загрозами для здоровʼя людей та довкілля, що суперечить задекларованим Урядом стратегічним цілям України.

    Ця стаття підготовлена за підтримки гранту від організації Vital Strategies від імені фонду Bloomberg Philanthropies. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю авторів і ні за яких обставин не може розглядатися як відображення позицій донорів.
    Читайте також
    • All Posts
    • Без категорії
    • Тактики та теми
      •   Back
      • TAPS
      • Відбілювання репутації
      • Групи впливу
      • Дистанційна торгівля
      • Залучення фахівців зі сфери охорони здоровʼя
      • Нелегальна торгівля
      • Нові вироби
      • Підривання спроможності держави
      • Податки та ціни
      • Спонсори війни проти України
      • Стратегії тютюнових компаній
      • Тактики тютюнової індустрії