Тютюнова індустрія роками використовує аргумент про загрозу нелегальної торгівлі як універсальний інструмент тиску на уряди. Щоразу, коли йдеться про підвищення акцизів, запровадження нових обмежень чи посилення контролю за тютюновими та нікотиновими виробами, галузь попереджає: суворі правила нібито неминуче призведуть до зростання контрабанди. Для підкріплення цього наративу тютюнові компанії замовляють дослідження у приватних консалтингових компаній.
Водночас міжнародні дані демонструють, що дослідження, профінансовані тютюновою індустрією, зокрема щодо нелегальної торгівлі тютюновими виробами, є ненадійними, слугують виключно комерційним інтересам тютюнової індустрії та не можуть використовуватися як основа для формування державної політики.
В Україні ключовим джерелом таких даних є звіти Kantar Ukraine щодо моніторингу нелегальної торгівлі тютюновими виробами, підготовлені на замовлення самих виробників тютюнових виробів. Уже сам цей факт створює очевидний конфлікт інтересів: методологія досліджень не є повністю відкритою для громадськості, а результати системно використовуються в публічних дискусіях для обґрунтування необхідності послаблення державного регулювання. Утім, детальний аналіз цих звітів показує: проблема не лише у відсутності прозорості, а й маніпуляції у представленні результатів, що може вводити в оману урядовців, парламентарів і експертну спільноту.
Показовим прикладом маніпуляції даними є зміна методологічного підходу у звітах Kantar Ukraine на зламі 2020–2021 років. У звіті Kantar Ukraine «Дослідження ринку нелегальної торгівлі результати 2020 року» від 24 грудня 2020 року виділялися лише дві основні категорії нелегальної продукції:
Продукція деяких виробників, зокрема Винниківської тютюнової фабрики, як стверджується у звіті Kantar Ukraine, виготовлялася без сплати податків з маркуванням Duty Free/Export, що ймовірно є нелегальною тютюновою продукцією, об’єднувалася в одну категорію з контрабандою.
Важливо зазначити, що контрабанда визначається у Кримінальному кодексі України як переміщення через митний кордон країни поза митним контролем або з його приховуванням підакцизних товарів. Очевидно, що виготовлені в Україні тютюнові вироби не можуть вважатися контрабандою, так як це зазначено у звітах Kantar Ukraine до жовтня 2020 року.
Ймовірна мета такого підходу – введення в оману урядовців, парламентарів, громадськості та експертної спільноти щодо джерел нелегальної торгівлі тютюновими виробами для протидії ефективним рішенням щодо зниження поширеності вживання тютюнових та нікотинових виробів. З даних звіту випливає, що основним джерелом нелегальних тютюнових виробів в Україні була легальна тютюнова фабрика, проте дослідницька компанія зазначала цю категорію продукції як “контрабанду”, тобто нелегально ввезену на митну територію країни. Натомість коректним було б класифікувати таку продукцію як нелегальні тютюнові вироби, ймовірно виготовлені на території України.
Починаючи з лютого 2021 року, методологію дослідження було змінено: виділено третю окрему групу — «Продукція, яка маркована Duty Free або для експорту, але нелегально реалізується в Україні» («Дослідження ринку нелегальної торгівлі результати за лютий 2021 року” від травня 2021 року»).
Ключовим є те, що ця категорія була виокремлена не лише для поточних даних, а й відображена у графіках і порівняльних матеріалах за попередні роки. Фактично йдеться про ретроспективний перегляд структури нелегального ринку. Це свідчить, що дослідники мали технічну й аналітичну можливість і раніше коректно ідентифікувати джерело нелегальної продукції, але з певних причин цього не робили.
Така зміна тактики може свідчити про те, що подальше оманливе інформування масштабів нелегального виробництва легальними фабриками в Україні під виглядом «закордонної контрабанди» стало недоцільним для комерційних інтересів тютюнової індустрії.
Протягом років дослідницька компанія оманливо зосереджувала увагу переважно на питанні контрабанди (незаконного ввезення) тютюнових виробів, у той час, як за даними цієї ж компанії, основним джерелом нелегальної продукції була нелегальна тютюнова продукція виготовлена всередині країни, що очевидно не відображало фактичної структури нелегального ринку та могло призводити до прийняття неефективних регуляторних рішень. Тютюнова індустрія це використовувала[][][] в своїх комерційних інтересах для протидії підвищенню акцизів на тютюнові вироби, послаблення темпів або відтермінування акцизної політики без належного аналізу реального рівня нелегальної тютюнової продукції та її джерел. Систематичні дослідження підтверджують, що такі практики тютюнової індустрії спрямовані на дискредитацію та протидію ефективним заходам зі зниження споживання тютюну серед населення.
