13 років Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюном: чому Україна досі не ратифікувала
В цій статті 01. Огляд Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами 02. Тютюнова індустрія проти Протоколу 03. Нелегальний ринок тютюну в Україні 04. Приєднання України до Протоколу: законодавчі та політичні аспекти 05. Хронологія дій України у напрямку ратифікації Протоколу: 06. Ціна відсутності Протоколу: загроза здоров’ю населення та втрати для держави 07. Посилання Поділитись В цій статті 01. Огляд Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами 02. Тютюнова індустрія проти Протоколу 03. Нелегальний ринок тютюну в Україні 04. Приєднання України до Протоколу: законодавчі та політичні аспекти 05. Хронологія дій України у напрямку ратифікації Протоколу: 06. Ціна відсутності Протоколу: загроза здоров’ю населення та втрати для держави 07. Посилання Поділитись Україна вже двадцять років є стороною Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, однак досі не ратифікувала Протокол про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами до РКБТ ВООЗ — ключовий міжнародний інструмент протидії нелегальній торгівлі тютюновими виробами. Попри очевидні переваги, ратифікація Протоколу Україною вже багато років гальмується. Такі затримки коштують державі мільярди гривень щороку та сприяють зростанню тіньового ринку тютюну, що підриває економічну безпеку й негативно впливає на здоров’я населення. Ця стаття присвячена аналізу значущості Протоколу для України, ймовірного впливу тютюнової індустрії на процес його ратифікації та наслідків тривалої бездіяльності, що суперечать національним інтересам і цілям політики громадського здоров’я. Огляд Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну (далі – РКБТ ВООЗ)[1] є першим зобов’язуючим міжнародним договором у сфері охорони здоров’я, укладеним під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я. Конвенцію було ухвалено у 2003 році, а 2005 року вона набрала чинності, запровадивши правові інструменти для боротьби з глобальною тютюновою епідемією. Станом на 2025 рік, учасниками РКБТ ВООЗ є 183 держави[2], що разом охоплюють понад 90 % населення світу. Серед них – Україна, яка ратифікувала Конвенцію у 2006 році відповідно до Закону України “Про ратифікацію Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я із боротьби проти тютюну”[3]. За останнє десятиріччя РКБТ ВООЗ підтвердила свою ефективність як дієвий механізм захисту громадського здоров’я, сприяючи відчутному зниженню рівня споживання тютюну та нікотину у всьому світі. У межах реалізації положень РКБТ ВООЗ, насамперед статті 15, було розроблено та ухвалено Протокол про ліквідацію незаконного торгівлі тютюновими виробами[4] (далі – Протокол) — перший додатковий міжнародно-правовий інструмент до РКБТ ВООЗ, спрямований на координацію дій держав і створення системи запобігання та контролю за незаконною торгівлею тютюновими виробами. Протокол набрав чинності у вересні 2018 року — через 90 днів після ратифікації перших 40 держав — і наразі має 71 Сторону, що демонструє широку глобальну підтримку боротьби з незаконним обігом тютюнових виробів. Метою Протоколу є ліквідація всіх форм незаконної торгівлі тютюновими виробами. Протокол передбачає створення глобальної системи відстеження та контролю за обігом тютюнових виробів, що включає національні та регіональні системи відстеження, а також глобальний пункт обміну інформацією. Окрема увага приділяється контролю за продажами через Інтернет, безмитною торгівлею, транзитом та операціями у вільних економічних зонах, що часто використовуються для тіньових схем. Додатково Протокол визначає відповідальність за незаконну діяльність у торгівлі тютюновими виробами та сприяє міжнародній співпраці між Сторонами та урядовими органами, виступаючи глобальним інструментом протидії незаконному обігу тютюну. Тютюнова індустрія проти Протоколу Всесвітня організація охорони здоров’я зазначає[5], що нелегальна торгівля тютюновими виробами сприяє зростанню їх споживання. Нелегальні сигарети зазвичай дешевші та доступніші, що робить їх привабливими для різних категорій населення, зокрема молоді. Як наслідок, поширення нелегальної продукції підриває зусилля держав у контролі над тютюном та у зменшенні рівня вживання тютюну. Найбільшим джерелом нелегальної торгівлі часто називають саму тютюнову індустрію: існує низка доказів того[6], що виробники та посередники використовують напівлегальні ланцюги постачання для створення умов переміщення тютюнових виробів із зон з низьким акцизом у ринки з вищими податками. Це дозволяє зберегти прибуток і одночасно підвищити доступність дешевої тютюнової продукції на нелегальному ринку. За оцінками різних досліджень, частка тютюнової індустрії в постачанні нелегальної продукції відрізняється в різних країнах, але може сягати 60–70%.[7] При цьому, тютюнова індустрія, декларуючи боротьбу з нелегальною торгівлею тютюновими виробами, всіляко уникає підтримки Протоколу як ключового міжнародного інструменту протидії незаконній торгівлі, натомість просуває власні, вигідні їй рішення. За результатами аналізу Світового банку, представленного у дослідженні “Протидія незаконній торгівлі тютюном: глобальний огляд досвіду країн”[8] (англ. – “Confronting Illicit Tobacco Trade: A Global Review of Country Experiences”), реалізація положень Протоколу стикається з викликами через активне просування тютюновою промисловістю власних систем відстеження та контролю, які не відповідають вимогам Протоколу. У той час як Протокол визначає, що контроль за системою відстеження тютюнових виробів має залишатися у компетенції урядів, індустрія популяризувала систему Codentify[9] у Європейському Союзі, що суперечить вимогам статті 8.2 Протоколу, яка передбачає, що систему має контролювати Сторона Протоколу. Органи влади мають зберігати відстань від тютюнової промисловості, адже системи, керовані галуззю, можуть бути непрозорими, підпадати під патентні обмеження та слугувати комерційним інтересам, а не ефективній боротьбі з незаконним обігом тютюну. Нелегальний ринок тютюну в Україні Попри впровадження окремих заходів контролю в Україні, масштаби тіньового обігу тютюнових виробів залишаються значними. За даними Euromonitor International[10], у 2024 році загальний обсяг ринку сигарет в Україні, включно з легальними та нелегальними, становив приблизно 38,3 мільярда штук, із яких 6,3 мільярда — нелегальні сигарети, що складає близько 16,4% від загального ринку. Водночас, тютюнова індустрія тяжіє [11] до завищення оцінок рівня нелегальної торгівлі із метою дискредитації заходів контролю над тютюном. Систематичні дослідження підтверджують[12], що такі практики спрямовані на протидію ефективним заходам зі зниження споживання тютюну. Натомість незалежні дослідження доводять, що обсяги незаконної торгівлі значно менші, ніж заявляє індустрія, що демонструють наведені нижче дані. Джерело: Chen та ін. (2015), Maldonado та ін. (у процесі рецензування), John і Ross (2017), Kartika та ін. (2019), а також Drope та ін. (2022). В Україні Уряд не проводить власних досліджень щодо масштабів нелегальної торгівлі тютюновими виробами. Наявні оцінки здебільшого походять із джерел, фінансованих тютюновою індустрією, тож їх результати можуть не повною мірою відображати реальну ситуацію. Основними чинниками незаконної торгівлі залишаються: значна різниця в акцизних ставках між Україною та країнами ЄС[13], що стимулює контрабандне переміщення тютюнових виробів за кордон, недосконалість системи контролю за виробництвом і обігом тютюнових виробів та корупційні ризики у діяльності правоохоронних та контролюючих органів. Україна часто розглядається як країна, через яку проходить контрабанда[14], проте ратифікація Протоколу дозволить продемонструвати чіткі наміри держави щодо протидії незаконній торгівлі та застосування ефективних заходів контролю. Приєднання України до
Протидія та втручання тютюнової індустрії у підготовку та розгляд комплексних антитютюнових законопроєктів
В цій статті 01. Законопроєкт 2813 02. Зокрема законопроєкт передбачав 03. “Законодавчий спам” 04. Робоча група для захисту інтересів тютюнової індустрії Поділитись В цій статті 01. Законопроєкт 2813 02. Зокрема законопроєкт передбачав 03. “Законодавчий спам” 04. Робоча група для захисту інтересів тютюнової індустрії Поділитись Визнаною у світі політикою зменшення поширення вживання тютюну є запровадження нецінових заходів відповідно до Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, яку ратифікувала і Україна. Крім цього, відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС Україна взяла зобов’язання запровадити сильніші норми захисту населення від тютюну те електронних пристроїв для куріння відповідно до Директиви 2014/40/ЄС. Законопроєкт 2813 28 січня 2020 року народні депутати, переважно з профільного Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування зареєстрували комплексний законопроєкт № 2813 «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну». З метою забезпечення виконання Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну та її Керівних принципів, норми законопроєкту передбачали забезпечення високого рівня захисту здоров’я людей, особливо дітей та молоді, від куріння, що сприяло б зменшенню передчасної захворюваності та смертності від неінфекційних хвороб, а також зменшенню ризиків руйнівних наслідків споживання тютюну для економіки та екології. Тому норми цього законопроєкту спрямовані на зменшення привабливості й доступності тютюнових виробів, що допоможе запобігти виникненню нікотинової залежності серед людей. Групи впливу тютюнової індустрії Запровадження стандартизованої упаковки тютюнових виробів. Пропонувалося, щоб стандартизована упаковка тютюнових виробів мала бути однакового темно-оливкового кольору із великими ілюстрованими попередженнями про шкоду куріння, без логотипів та зображень тютюнових марок чи іншої інформації на упаковці; всі торгові назви і назви виробів мали бути уніфікованого кольору, шрифту та формату. Стандартизована упаковка тютюнових виробів вже тоді була визнана ефективним інструментом запобігання та зниження поширеності куріння і станом на 2019 рік була запроваджена чи законодавчо прийнята у таких країнах, як: Франція, Угорщина, Ірландія, Велика Британія, Бельгія, Словенія, Норвегія, Грузія, Туреччина, Ізраїль, Саудівська Аравія, Канада, Уругвай, Нова Зеландія, Австралія, Сінгапур, Таїланд. Збільшення розміру зображень медичних попереджень про шкоду куріння на упаковках тютюнових виробів із 50% до 65%. Було запропоновано, щоб попередження містили реалістичні зображення хвороб, викликаних курінням, та щорічно оновлювалися. Саме такий розмір графічних зображень був запроваджений у всіх країнах ЄС з метою захисту людей від початку куріння. В Україні попереджувальні зображення на пачках сигарет з’явилися у жовтні 2012 р. – це дало позитивний ефект, адже поширеність куріння знизилася на 20% серед дорослого населення.Використання графічних попереджень і сьогодні допомагає знизити привабливість початку куріння, особливо серед дітей та молоді, а також є чинником припинення куріння. Запровадження визначення та регулювання електронних сигарет та заправних контейнерів до них. На момент реєстрації законопроєкту чинне законодавство не регулювало електронні сигарети. Запровадження регулювання електронних сигарет відповідає євроінтеграційним зобов’язанням України та поглибленню виконання рішень Конференції Сторін РКБТ, що пропонують запровадити комплексне регулювання електронних сигарет, зокрема заборонити продаж неповнолітнім, заборонити рекламу, спонсорство та стимулювання продажу електронних сигарет, врегулювати маркування упаковок електронних сигарет та заправних контейнерів, заборонити ароматизатори. Норму про запровадження заборони продажу електронних сигарет неповнолітнім підтримали 87% українців за дослідженнями КМІС у 2019 році. Запровадження визначення та регулювання електронних пристроїв для куріння тютюну. Ці вироби, відповідно до рішення 8 Конференції Сторін РКБТ, повинні регулюватися як супутні до тютюну вироби. Тому законопроєкт прирівняв регулювання електронних пристроїв для куріння до регулювання, яке поширюється на інші тютюнові вироби. Додатково, законопроєкт забороняв рекламу, стимулювання продажу та спонсорство пристроїв для забезпечення куріння тютюнових виробів, забороняв вживання таких пристроїв у громадських місцях. Необхідність запровадження законодавчих заходів для запобігання вживанню тютюнових виробів для нагрівання була зумовлена тим, що за даними ВООЗ: споживання тютюну у будь-якому вигляді, включно з тютюновими виробами для нагрівання, є шкідливим; тютюн токсичний та містить канцерогени навіть у природній формі; на момент реєстрації законопроєкту та на сьогодні немає підстав говорити про те, що менші рівні окремих шкідливих речовин, які містяться у викидах тютюну для нагрівання конвертуються у менші ризики для здоров’я; тютюнові вироби для нагрівання мають регулюватися, так само як інші тютюнові продукти, відповідно до вимог РКБТ; потрібні подальші дослідження для оцінки усіх ризиків від вживання цих продуктів для здоров’я, у тому числі у відтермінованій перспективі. Заборону видимого розміщення тютюнових виробів у пунктах продажу. Керівні принципи щодо втілення Статті 13 РКБТ передбачають: «Для забезпечення такого стану, при якому в пунктах продажу тютюнових виробів не буде жодних елементів, що стимулюють продажі, Сторони повинні повністю заборонити будь-яке зображення та видимість тютюнових виробів в пунктах продажів… Дозволяється лише перелік виробів та цін на них у текстовому форматі». Надання органам місцевого самоврядування повноваження додатково визначати вільні від куріння місця. Збільшення віку (з 18 до 21 року), з якого особа набуває права на придбання тютюнових виробів. Запровадження обмеження на продаж е-сигарет та рідин до них особам до 21 року. На момент реєстрації законопроєкту 2813 ці вироби вільно продавалися неповнолітнім (дітям). Запровадження норм, передбачених законопроєктом, відповідало реалізації Указу Президента України №722/2019 від 30 вересня 2019 р. «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року», зокрема Ціль 3 – «забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці». Відповідно до специфіки розвитку України, викладеної у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна», Завдання 3.8. визначає – «Знизити поширеність тютюнокуріння серед населення з використанням інноваційних засобів інформування про негативні наслідки тютюнокуріння». Законопроєкт 2813 був комплексним антитютюновим документом, який пропонував регулювання тих аспектів, які спонукають молодь до куріння (наприклад, викладка, привабливий зовнішній вигляд упаковок тютюнових виробів) та підтримують тютюнову індустрію у боротьбі з тенденцією відмови молоді від куріння (наприклад, новітні електронні сигарети та пристрої для нагрівання тютюну). “Законодавчий спам” “Законодавчий спам” – це процес створення кількох альтернативних законопроєктів з метою стримання основного законопроєкту. Такого явища “заслуговують” ті законопроєкти, які потрібно стримати заради інтересів певних осіб. Законопроєкт був відразу атакований шляхом реєстрації чотирьох «альтернативних» законопроєктів. 14 лютого 2020 року був зареєстрований законопроєкт №2813-1, а 17 лютого – ще 3 альтернативних законопроєкти: 2813-2, 2813-3, 2813-4. І, якщо у випадку із законопроєктом 2813, ініцаторами виступали такі депутати, які є членами профільного Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, то ініціаторами наступних альтернативних законопроєктів були депутати, які жодним чином не пов’язані із здоров’я громадян. Наприклад Чорний Дмитро (2813-1) – Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, Заблоцький Мар’ян – Комітет Верховної Ради
Втручання тютюнової індустрії у формування урядом державної політики у сфері захисту населення від шкоди тютюну
В цій статті 01. У Статті 5.3. РКБТ ВООЗ йдеться 02. Ключові рекомендації розділу Керівних принципів виконання Статті 5.3 РКБТ 03. Законопроєкт в собі містить регулювання таких аспектів: 04. Внаслідок втручання індустрії текст законопроєкту втратив важливі для захисту громадського здоров’я норми. 05. Статтею 65.1 Регламенту КМУ визначено строки опрацювання проєктів актів Кабінету Міністрів у Секретаріаті Кабінету Міністрів Поділитись В цій статті 01. У Статті 5.3. РКБТ ВООЗ йдеться 02. Ключові рекомендації розділу Керівних принципів виконання Статті 5.3 РКБТ 03. Законопроєкт в собі містить регулювання таких аспектів: 04. Внаслідок втручання індустрії текст законопроєкту втратив важливі для захисту громадського здоров’я норми. 05. Статтею 65.1 Регламенту КМУ визначено строки опрацювання проєктів актів Кабінету Міністрів у Секретаріаті Кабінету Міністрів Поділитись У 2006 році була ратифікована Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну. Таким чином РКБТ ВООЗ стала частиною українського законодавства. Пізніше, у 2008 році На Третій конференції сторін РКБТ були схвалені Керівні принципи виконання Статті 5.3. РКБТ ВООЗ, які є невід’ємною частиною РКБТ, і які визначають зобов’язання урядів захищати формування своєї політики захисту населення від тютюну від втручання тютюнової індустрії, адже існує непримиренний конфлікт між громадським здоров’ям і тютюновою індустрією. В законодавстві України також є пряма норма у статті 4 Закону №2899 “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”. Державна політика щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення ґрунтується, зокрема, на принципі пріоритетності політики у сфері охорони здоров’я у порівнянні з фінансовими, податковими та корпоративними інтересами суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з тютюновою промисловістю. У Статті 5.3. РКБТ ВООЗ йдеться: “Під час розробки та здійснення своєї політики охорони громадського здоров’я з боротьби проти тютюну Сторони діють таким чином, щоб захистити свою політику від впливу комерційних та інших корпоративних інтересів тютюнової промисловості відповідно до національного законодавства.” У Керівних принципах РКБТ ВООЗ зазначено, що в основі інтересів тютюнової промисловості і громадського здоров’я закладено принциповий конфлікт. Цей конфлікт полягає в тому, що інтерес тютюнової промисловості – щоби люди вживали більше тютюнових виробів, а інтерес громадського здоров’я – щоби люди вживали якомога менше таких виробів. Адже, як було науково доведено, вживання тютюну у будь-якій формі завдає організму людини катастрофічної шкоди. Керівні принципи наголошують, що будь-які контакти представників державних органів із тютюновою промисловістю мають бути підзвітними та прозорими, а також пропонують органам влади встановити такий порядок, щоби діяльність тютюнової промисловості та тих, хто працює в її інтересах, також відбувалися прозоро. Ключові рекомендації розділу Керівних принципів виконання Статті 5.3 РКБТ 2.1. Сторони можуть взаємодіяти з тютюновою промисловістю лише тоді, коли це дійсно необхідно, та в такій мірі, наскільки це необхідно, щоб ефективно регулювати тютюнову промисловість та тютюнові вироби. 2.2. У разі потреби у взаємодії з тютюновою промисловістю Сторони мають забезпечити прозоре проведення таких заходів щодо взаємодії. Кожного разу, коли це можливо, захід взаємодії слід проводити публічно, наприклад, шляхом публічних слухань, публічного повідомлення про такий захід, розкриття інформації про такий захід для громадськості. 24 грудня 2019 року Кабінет Міністрів України (КМУ) своїм розпорядженням затвердив проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо адаптації законодавства до вимог Директиви 2014/40/ЄС Європейського Парламенту» (щодо захисту здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну), та зобов’язав Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) доопрацювати текст шляхом проведення узгоджувальної наради із Міністерством юстиції України, Міністерством економіки України, Антимонопольним комітетом України та представниками бізнес-асоціацій. Законопроєкт в собі містить регулювання таких аспектів регулювання смакових сигарет; регулювання повідомлень та картинок на упаковках сигарет; оновлення термінології для кращого контролю; запроваджуються вимоги та регулювання електронних сигарет; вдосконалюються вимоги до звітності про вміст тютюнових виробів. Внаслідок втручання індустрії текст законопроєкту втратив важливі для захисту громадського здоров’я норми. Як бачимо, про регулювання та/або заборона викладки у законопроєкті не згадується, хоча викладка вважається засобом реклами та маркетингу тютюнових виробів. І одним із пунктів завдань відповідно до Національного плану заходів щодо неінфекційних захворювань для досягнення глобальних цілей сталого розвитку є ліквідувати видиме розміщення тютюну у точках продажу. А також жодним чином не регулюються електронні пристрої для куріння (наприклад вироби “IQOS”, “glo”, або ТВЕНи), які агресивно просуваються на ринок тютюновою індустрією. Відомо, що спочатку законопроєкт містив норми регулювання ТВЕНів, але потім норми послабили. КМУ своїм рішенням зобов’язав МОЗ подати законопроєкт до Секретаріату КМУ для його подальшої реєстрації, а також узгодити законопроєкт із зазначеними міністерствами та представниками бізнес-середовища, зокрема Американської торговельної палати (АСС), Європейської бізнес-асоціації (EBA) та Федерації роботодавців України. Ці асоціації серед своїх членів мають тютюнові корпорації та активно сприяють їх інтересам. Попри те, що зазначений законопроєкт пройшов усі необхідні процедури узгодження і був затверджений розпорядженням КМУ, учасники зустрічі виступили проти будь-яких норм, які стосуються регулювання ТВЕНів, обґрунтовуючи свою позицію тим, що ТВЕНи безпосередньо не регулюються Директивою 2014/40 /ЄС (ДТВ). Хоча на той момент ТВЕНи вже набули значного поширення в Україні. Доопрацювання тексту законопроєкту, в тому числі, і представниками бізнес-асоціацій має відповідати Керівним принципам та рекомендаціям Статті 5.3.РКБТ ВООЗ, зокрема: 2.2. У разі потреби у взаємодії з тютюновою промисловістю Сторони мають забезпечити прозоре проведення таких заходів щодо взаємодії. Кожного разу, коли це можливо, захід взаємодії слід проводити публічно, наприклад, шляхом публічних слухань, публічного повідомлення про такий захід, розкриття інформації про такий захід для громадськості. Натомість публічної інформації про зустрічі з індустрією не знайдено. З огляду на те, що законопроєкт послабили такі зустрічі пройшли, але публічно громадськість про це ніяк не повідомили і жодних звітів для прозорості не було оприлюднено. Варто зауважити також, що строки опрацювання проєктів актів КМУ Секретаріатом КМУ були зірвані. Рішення КМУ також зобов’язувало МОЗ подати законопроєкт до Секретаріату КМУ для його подальшої реєстрації до 03 січня 2021 року. Можна зробити такий висновок, що строки також були зірвані через втручання тютюнової індустрії, яка була зацікавлена в затягуванні доопрацювання законопроєкту. Статтею 65.1 Регламенту КМУ визначено строки опрацювання проєктів актів Кабінету Міністрів у Секретаріаті Кабінету Міністрів “Проєкт акта Кабінету Міністрів опрацьовується у Секретаріаті Кабінету Міністрів протягом не більш як 20 днів виходячи з того, що він повинен бути розглянутий Кабінетом Міністрів, як правило, протягом місяця з дня його надходження.” 24 січня 2020 року МОЗ подало законопроєкт із незначними змінами, включаючи деякі норми регулювання ТВЕНів, до Секретаріату КМУ на реєстрацію. За законом, Секретаріат повинен був перенаправити його до парламенту. Насправді Секретаріат з якихось причин затримував реєстрацію законопроєкту понад місяць
Тютюнова індустрія в Україні та її діяльність під прикриттям соціальної відповідальності бізнесу
В цій статті 01. Тютюнова індустрія в Україні: огляд тактик втручання 02. Групи впливу тютюнової індустрії 03. Організації, які надають комерційні послуги тютюновим корпораціям 04. Діяльність тютюнової індустрії під прикриттям соціальної відповідальності бізнесу 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Тютюнова індустрія в Україні: огляд тактик втручання 02. Групи впливу тютюнової індустрії 03. Організації, які надають комерційні послуги тютюновим корпораціям 04. Діяльність тютюнової індустрії під прикриттям соціальної відповідальності бізнесу 05. Посилання Поділитись Тютюнова індустрія в Україні: огляд тактик втручання Тютюнова індустрія в широкому сенсі — це сукупність усіх суб’єктів, які займаються виготовленням, оптовим розподілом та імпортом тютюнових виробів, а також це компанії, організації, групи осіб та окремі особи, які: 1) надають цим суб’єктам оплачувані або неоплачувані послуги з юридичного представництва, консалтингу, проведення досліджень, реклами, зв’язків з громадськістю, комунікації тощо; 2) отримують фінансову або іншу підтримку від тютюнових виробників, дистриб’юторів, імпортерів, будь-яких афілійованих із ними осіб, груп осіб і компаній, зокрема й не залучених у роботу з тютюновою продукцією, а також будь-яких комерційних і некомерційних суб’єктів, які захищають інтереси тютюнової індустрії або будь-кого з її представників. Український тютюновий ринок представлений виробниками тютюнової продукції, оптовими торговцями (дистриб’юторами) та роздрібними торговцями. В Україні працює шість виробників тютюнової продукції: чотири транснаціональні корпорації (Philip Morris International, British American Tobacco, Japan Tobacco International, Imperial Tobacco) і дві локальні тютюнові фабрики («Винниківська тютюнова фабрика» (в минулому «Львівська тютюнова фабрика») і «Юнайтед Тобакко»). У 2011-2012 роках зазначені корпорації відмовилися продавати тютюнові вироби роздрібним мережам через власних дистриб’юторів та почали реалізовувати продукцію через посередника — компанію «Тедіс»[1], яка на сьогодні є монополістом на українському ринку тютюнової продукції (відсоток монополії становить до 99,43%[2])[3]. «Тедіс» закуповує у виробників великі партії тютюнових виробів і продає їх точкам роздрібної торгівлі. Таким чином тютюнові вироби потрапляють до кінцевих споживачів — курців. Протягом довгих років тютюнова індустрія з метою захисту і просування своїх корпоративних інтересів, які передбачають продаж тютюнових виробів з максимальною вигодою, використовувала різні тактики втручання у формування державної політики з контролю над тютюном. Всесвітня організація охорони здоров’я (далі — ВООЗ) визнала необхідність моніторингу подібних тактик для захисту громадського здоров’я. Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ) вимагає від держав, що її підписали (в тому числі України), захищати свою політику охорони здоров’я «від комерційних та інших корпоративних інтересів тютюнової індустрії». У 2008 році ВООЗ опублікувала дослідження під назвою «Втручання тютюнової індустрії в контроль над тютюном»[4], в якому зазначається, що тютюнова індустрія використовує свою економічну міць, тактики лобіювання та маркетингу, а також маніпулювання ЗМІ для впливу на уряди з метою пропаганди продажу і розповсюдження тютюнової продукції. Крім того, в дослідженні вказано, що індустрія по всьому світу надає благодійну допомогу різним соціальним програмам, намагаючись таким чином під виглядом корпоративної соціальної відповідальності створити собі позитивний імідж в очах громадськості. РКБТ ВООЗ закликає організації громадянського суспільства брати участь у моніторингу діяльності тютюнової індустрії. Звіт ВООЗ містить перелік стратегій, які тютюнова індустрія використовує для відстежування та протидії заходам з контролю над тютюном. Як зазначає ресурс TobaccoTactics[5], аналіз цих стратегій говорить про те, що представники індустрії мають на меті послабити політику контролю над тютюном, яка впливає на продажі тютюнової продукції, за допомогою «псевдопартнерства» з органами влади при формуванні та реалізації цієї політики, а також шляхом сумнівного іміджу соціально відповідального бізнесу. Багато із зазначених у звіті ВООЗ тактик і заходів використовуються і в Україні. Нижче наведено приклади деяких з них (вказані лише тактики, щодо застосування яких є незаперечні докази): – протидія критикам. Дана тактика полягає в тому, що представники тютюнової індустрії з використанням наклепу та неправдивих або маніпулятивних фактів роблять спроби очорнити суб’єктів, причетних до здійснення контролю над тютюном (кейс «Заборона викладки сигарет»[6]). – лобіювання, під яким у даному контексті розуміються будь-які контакти представників тютюнової індустрії з особами, причетними до процесу прийняття політичних рішень, з метою просування корпоративних інтересів. Законодавство України не врегульовує у повній мірі обов’язок Уряду оприлюднювати інформацію про зустрічі та інші формати взаємодії з тютюновою індустрією, попри таку вимогу у Керівних принципах виконання статті 5.3 РКБТ ВООЗ. Тож тютюнова індустрія зустрічається з політиками, депутатами, урядовцями, проте відомості про ці зустрічі не розголошуються[7]. – зв’язки з громадськістю. Індустрія використовує ЗМІ для формування необхідної громадської думки під час багатьох кампаній для протидії запровадженню ефективнішого законодавства із захисту громадян від шкоди тютюну, наприклад: заборона викладки сигарет (законопроєкт № 4030-а)[8]; імплементація Директиви № 2014/40/ЄС (законопроєкт № 2820: заборона сигарет з добавками, більш помітні графічні попередження про шкоду куріння, розкриття інформації про інгредієнти в тютюнових виробах, заборона реклами в інтернеті, регулювання ринку електронних сигарет та інше)[9]; протидія підвищенню акцизних ставок[10]. Крім того, інформаційну кампанію в ЗМІ було використано як інструмент на підтримку позову України проти Австралії в СОТ щодо блокування впровадження «простої» упаковки тютюнових виробів[11], а також для тиску на правоохоронні органи під час розслідування у справі щодо мирової угоди Philip Morris[12]. – консультування. Дуже популярним методом тютюнової індустрії в Україні є залучення нібито незалежних експертів, які критикують заходи з контролю над тютюном. Приклади таких кейсів: протидія прийняттю законодавчої заборони викладки сигарет[13], імплементація Директиви № 2014/40/ЄС[14], позов України проти Австралії в СОТ[15], розслідування у справі щодо мирової угоди Philip Morris[16], просування нових продуктів тютюнової індустрії[17], протидія підвищенню акцизних ставок[18]. – фінансування досліджень. Ще один інструмент, який широко використовується в Україні, — це фінансування «псевдодосліджень», мета яких полягає в тому, щоб поставити під сумнів шкоду тютюнових виробів на здоров’я. Приклади кейсів: протидія прийняттю законодавчої заборони викладки сигарет[19], ратифікації Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами[20], просування нових продуктів тютюнової індустрії[21], протидія підвищенню акцизних ставок[22]. – створення альянсів і груп впливу, що передбачає мобілізацію як груп, задіяних у виробництві та реалізації тютюнових виробів (фермери, рітейлери), суб’єктів, що надають різноманітні послуги тютюновим корпораціям (юридичні фірми, рекламні агентства тощо), так і різних аналітичних центрів, неурядових організацій, політичних структур та ін. В Україні подібна практика мала місце у всіх прикладах, описаних на даному ресурсі. Слід зазначити, що Закон України № 2899 забороняє будь-які форми фінансової чи іншої підтримки з боку тютюнової промисловості заходів, діяльності, людей або груп, включно з політичними партіями чи політиками, спортсменами чи спортивними колективами, художниками чи колективами художників, а також освітніми закладами будь-якої форми власності. Однак тютюнові компанії порушують закон і надають благодійні внески неприбутковим організаціям, аналітичним центрам, благодійним фондам, які, в свою чергу, мають вплив на політиків та представників державних органів[23]. – корпоративна соціальна відповідальність. Деталі застосування цієї
Протокол про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами
В цій статті 01. Протокол про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами: основні положення та актуальність для України 02. Ратифікація Протоколу Україною: протидія Адміністрації Президента 03. Альтернативні заходи тютюнової індустрії щодо «боротьби» з контрабандою 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Протокол про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами: основні положення та актуальність для України 02. Ратифікація Протоколу Україною: протидія Адміністрації Президента 03. Альтернативні заходи тютюнової індустрії щодо «боротьби» з контрабандою 05. Посилання Поділитись Протокол про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами: основні положення та актуальність для України Протокол про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами[1] — міжнародний інструмент боротьби з контрабандою тютюнових виробів. Цей документ є першим протоколом Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ ВООЗ), яку Україна ратифікувала у 2006 році[2]. Протокол прийнятий загальним консенсусом на Конференції Сторін РКБТ ВООЗ у 2012 році та набув чинності у вересні 2018 року[3] — через 90 днів після того, як його ратифікували перші 40 країн. Наразі сторонами протоколу є 57 держав[4]. Незаконна торгівля тютюновими виробами є суттєвою глобальною проблемою: 1) для громадського здоров’я, бо вона послаблює заходи з контролю над тютюном, роблячи тютюнові вироби доступнішими, зокрема для неповнолітніх; 2) для державної фіскальної політики, оскільки призводить до втрат надходжень до бюджету (в Україні це близько 3,2 млрд грн щомісяця[5]); 3) для безпеки держав, оскільки незаконна торгівля тютюном — це джерело живлення корупції, фінансування кримінальних та терористичних організацій[6]. Для запобігання всіх форм незаконної торгівлі документ передбачає впровадження широкого комплексу заходів[7]: – забезпечення контролю над усім ланцюжком постачань тютюнових виробів за допомогою впровадження міждержавної системи відстеження (можливість відстежити весь попередній шлях виявленого тютюнового виробу) і простеження тютюнових виробів (можливість простежувати всі етапи шляху тютюнового виробу). На кожній пачці сигарет будуть розміщені унікальні ідентифікаційні позначення з необхідною інформацією про товар, що дозволить визначати, в який момент сигарети вийшли з легального обігу та потрапили на нелегальний ринок[8]; – встановлення і гармонізація відповідальності за правопорушення, включно з затриманням і розпорядженням конфіскованими тютюновими виробами. Зокрема, Протокол передбачає криміналізацію контрабанди сигарет, тоді як на даний час українським законодавством передбачена лише адміністративна відповідальність; – посилення міжнародного, інформаційного, технічного та правоохоронного співробітництва і взаємної допомоги, включно з питаннями екстрадиції; – гармонізація вимог до ліцензування та звітності; – регулювання міжнародного транзиту, інтернет-продажів та безмитних продажів. Ратифікація Протоколу є надзвичайно важливою для України не тільки з точки зору захисту громадського здоров’я, а й з точки зору міжнародного іміджу держави. За даними Всесвітньої митної організації, в 2008-2012[9] та 2014[10] роках Україна посідала перше місце в світі як країна-постачальник контрабандних сигарет в інші держави, у 2016 році[11] — друге місце, проте, згідно з іншим дослідженням[12], перше місце серед джерел контрабанди в ЄС. Зазначається, що в 2015-2016 роках контрабанда сигарет в ЄС зросла більше ніж у 10 разів та досягла 5,8 млрд штук. За оцінкою ГО «Життя», загальні обсяги нелегально вивезених з України сигарет сягають 10 млрд штук в рік, що становить близько 15% всіх проданих сигарет в Україні[13]. При цьому переважну більшість конфіскованих сигарет вироблено в Україні легально офіційними виробниками тютюнових виробів. Такі обсяги контрабанди зумовлені відносно невисокими акцизами (та відповідно цінами) на тютюнові вироби в Україні, в порівнянні з багатьма державами, особливо країнами-членами ЄС. Також значне зростання контрабанди після 2014-2015 років було пов’язане з девальвацією гривні, внаслідок чого різниця у вартості сигарет між Україною і ЄС зросла ще більше. При цьому показово, що транснаціональні корпорації в Україні виробляють значно більше сигарет, ніж споживають українці. Очевидно, що корпорації свідомо стимулюють контрабанду. Транзит контрабанди здійснюється не тільки з України, але і в Україні, втім у даному випадку обсяги невисокі (близько 2,6%[14]). Однак основним каналом поширення контрабандних сигарет в Україні є вуличні торговці, діяльність яких жодним чином не контролюється, тож тютюнові вироби реалізуються без вікових обмежень, зокрема й дітям[15]. Таким чином, Україна більше десяти років має імідж держави-контрабандиста, що, безумовно, дискредитує правоохоронну систему, митні органи та представників центральної влади, чим завдає серйозного удару по іміджу держави на міжнародній арені. Особливо небажаною подібна ситуація є після початку російської військової інтервенції та анексії Криму, коли Україні для максимальної активізації міжнародної підтримки необхідно показати реальні реформи, включно з боротьбою із контрабандою та корупцією, які часто взаємопов’язані. Проте толерування контрабанди на державному рівні досягло таких масштабів, що в контрабандному перевезенні сигарет бере участь навіть національний поштовий оператор «Укрпошта»[16]. Також журналістам програми «Гроші» телеканалу «1+1» вдалося зняти на камеру, як народний депутат Василь Петьовка в сесійній залі ВРУ в смс-повідомленнях обговорював транспортування фур з контрабандними сигаретами[17]. Вирішенням цієї проблеми є підняття акцизних ставок до рівня ЄС[18] та ратифікація Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами. Що стосується акцизів, якщо сигарети в Україні будуть коштувати стільки, скільки в державах Євросоюзу, прибутковість цього «бізнесу» істотно знизиться. У свою чергу ратифікація Протоколу забезпечить[19]: – посилення національної безпеки та подолання корупційних схем у зазначеній сфері; – налагодження ефективного міжнародного механізму для боротьби з нелегальною торгівлею; – збільшення податкових надходжень; – зменшення доступності сигарет для неповнолітніх; – міжнародне позиціонування України як держави, яка прагне боротися з контрабандою сигарет, а не толерує це явище на державному рівні. Важливо зазначити, що ратифікації Протоколу вимагають міжнародні зобов’язання України. Так, ст. 352 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС передбачає співпрацю та гармонізацію політики щодо протидії та боротьби з контрабандою підакцизних товарів. Крім того, стаття 15 РКБТ ВООЗ передбачає ліквідацію всіх форм незаконної торгівлі тютюновими виробами. Ратифікація Протоколу Україною: протидія Адміністрації Президента 1 березня 2017 року Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров’я схвалив[20] законопроект «Про приєднання України до Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами». Ратифікацію документа підтримало також Міністерство фінансів України[21], а громадські активісти та експертне співтовариство розгорнули адвокаційну кампанію на підтримку законопроекту. Із закликом ратифікувати Протокол до Адміністрації Президента України звернувся Секретаріат РКБТ ВООЗ[22]. Відповідно до чинного законодавства зареєструвати документ у Верховній Раді повинен Президент України. Як повідомив у своїй статті на «Українській правді» експерт у сфері контролю над тютюном Андрій Скіпальський, незважаючи на те, що МОЗ тричі (останній раз в лютому 2018 року) направляло до МЗС необхідний пакет документів, документ так і не був зареєстрований у ВРУ[23]. МЗС у свою чергу двічі направляло пакет документів до Адміністрації Президента, проте Адміністрація Президента двічі повертала[24] законопроект зі своїми зауваженнями (за підписом екс-глави АП Ігоря Райніна[25]), причому обидва рази з однієї і тієї ж причини — посилаючись на статтю 7 закону «Про міжнародні договори». Згідно з цією статтею, разом із законопроектом про ратифікацію міжнародно-правового документа до ВРУ необхідно подавати проекти законів про внесення
Нові продукти тютюнової індустрії
В цій статті 01. Електронні сигарети і системи для нагрівання тютюну: технологія та ризики для громадського здоров’я 02. Розповсюдженість в Україні та нормативне регулювання 03. Просування нових технологій тютюнової індустрії окремими представниками «третього сектору» 04. Зв’язок з тютюновою індустрією 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Електронні сигарети і системи для нагрівання тютюну: технологія та ризики для громадського здоров’я 02. Розповсюдженість в Україні та нормативне регулювання 03. Просування нових технологій тютюнової індустрії окремими представниками «третього сектору» 04. Зв’язок з тютюновою індустрією 05. Посилання Поділитись Електронні сигарети і системи для нагрівання тютюну: технологія та ризики для громадського здоров’я Із розвитком технологій на ринку з’являються нові тютюнові вироби, такі як електронні сигарети (так звані «вейпи») та системи для нагрівання тютюну, які виробники просувають як продукти «зниженого ризику»[1]. На тлі скорочення поширеності куріння звичайних сигарет, ці вироби повертають куріння у статус суспільної норми та набувають усе більшої популярності, зокрема серед підлітків та молодих людей. Електронні сигарети — це електронні портативні пристрої для нагрівання рідини (з нікотином або без), що генерують пару, яку вдихає курець. Як правило, електронні сигарети ділять на дві категорії: ті, що містять нікотин, та ті, що його не містять. Відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я, ці пристрої називають «електронні системи доставки нікотину» (ЕСДН, англ. ENDS) та «електронні системи доставки продуктів без нікотину» (ЕСДПБН, англ. ENNDS)[2]. Надзвичайно цікавим є той факт, що найбільшими компаніями-виробниками електронних сигарет володіють тютюнові корпорації[3]. Існують електронні сигарети одноразового і багаторазового використання. Одноразові електронні сигарети не передбачають зміну чи перезаправку картриджа та можуть бути з нікотином або без. Електронні сигарети багаторазового використання відрізняються за розміром, виглядом, елементами живлення, системою випаровування та складом рідини. Електронна сигарета багаторазового використання містить картридж — ємність для заливання рідини, що може бути змінною або передбачає можливість перезаправки. Рідини для електронних сигарет продають у вигляді контейнерів, готових для використання, або окремо у пластикових чи скляних пляшечках різноманітних форм та об’ємів. Часто до рідин додають різноманітні смакові домішки (на світовому ринку їх близько 15,5 тис.), барвники (щоб надати кольору диму, який видихає курець), а іноді й наркотики (наприклад, марихуану та інші психоактивні речовини[4]). Варто зазначити, що використання смакових домішок та ароматизаторів значно підвищує токсичність парів електронних сигарет[5]. ВООЗ та МОЗ України не рекомендують використовувати електронні сигарети як засіб відмови від куріння[6]. Доведено, що вживання електронних сигарет затягує процес відмови від куріння, підвищує ризик почати курити звичайні сигарети, може викликати серцево-судинні, онкологічні та легеневі захворювання[7], а також створює загрозу травматизму в разі вибуху[8] та отруєння при неправильному використанні або використанні неякісної рідини. Незважаючи на те, що виробники електронних сигарет позиціонують їх як продукти «зниженого ризику», вживання електронних сигарет несе ряд серйозних ризиків для здоров’я та викликає залежність[9]. По-перше, найбільша небезпека полягає в тому, що бракує даних про те, як саме їх вживання впливає на організм курців та людей навколо[10]. Також немає інформації про відтермінований вплив цих пристроїв на здоров’я. Відомо, що при використанні електронних сигарет виробляється аерозоль (пара), що містить речовини, які є токсичними та можуть спричиняти патологічні зміни в організмі[11]. Причому в аерозолі (парі) є й специфічні для нього речовини (в диму звичайних сигарет їх немає) — наприклад, гліоксаль, який є отрутою[12]. За твердженням японських вчених[13], в електронних сигаретах може міститися в 10 разів більше небезпечних канцерогенів, ніж у звичайних сигаретах. Крім того, в деяких брендах електронних сигарет рівень вмісту певних речовин, що викликають рак, наприклад формальдегіду та акролеїну, так само високий, як і в димі сигарет[14]. Таким чином, пара електронних сигарет є небезпечною як для активних, так і для пасивних курців. По-друге, в Україні здебільшого пляшечки з рідиною не містять інформації про склад рідини та попередження про ризики для здоров’я – часто інформації немає зовсім, вона представлена іноземною мовою або дуже обмежена. Тому споживачі не знають, що вони купують[15]. Особливу небезпеку становить відсутність або невідповідність інформації про вміст нікотину у рідині. Також варто зазначити, що деякі виробники додають невеликі концентрації нікотину до «безнікотинових» рідин, що було виявлено в ході досліджень[16]. І хоча дози незначні, з часом це може призвести до виникнення залежності та має інші негативні наслідки для здоров’я. Так, нікотин негативно впливає на розвиток плоду під час вагітності[17]; може підвищити ризик виникнення серцево-судинних захворювань[18]; є стимулятором розвитку пухлин та особливо небезпечний для дітей і підлітків, оскільки має негативні наслідки для розвитку мозку та нервової системи[19]. А по-третє, електронні сигарети є небезпечними ще й тому, що іноді вони можуть вибухати просто в руках[20] або в роті[21] курця, завдаючи серйозних пошкоджень. Відомі також випадки отруєння рідинами для електронних сигарет. Восени 2019 року про небезпеку електронних сигарет заговорили по всьому світу[22] — після того, як у США не менше 42 людей (станом на 13 листопада 2019 року[23]) померли від важкої хвороби легенів. Ще один смертельний випадок було зафіксовано в Бельгії[24]. Крім того, у 2 172 людей були виявлені хвороби легенів, які не призвели до летальних наслідків. Усі постраждалі повідомили, що регулярно або незадовго до хвороби вживали електронні сигарети. За інформацією[25], фахівці, які працюють з пацієнтами, поки не змогли з’ясувати, що саме в електронних сигаретах викликає захворювання, але не виключено, що причиною може бути склад рідини, яка вдихається. На сьогодні дослідження продовжуються, але водночас Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) закликали відмовитися від вживання електронних сигарет[26]. Також є дані, що американська влада звинуватила одного з виробників електронних сигарет — компанію JUUL у використанні солей нікотину, які можуть негативно впливати на розвиток мозку в дітей та підлітків[27]. Провідні світові організації з охорони здоров’я, як-от: Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO), Агенція з контролю за якістю харчових продуктів та медикаментів (FDA) при Міністерстві охорони здоров’я і соціальних служб США, Європейське респіраторне товариство (ERS), Міжнародний Союз із боротьби з туберкульозом та легеневими захворюваннями (the UNION) — не рекомендують використовувати електронні сигарети як засіб відмови від куріння[28]. За даними Євробарометра, лише 14% курців, які взяли участь у європейському дослідженні, кинули курити за допомогою електронних сигарет[29]. Водночас дослідження показали, що ті, хто вживає електронні сигарети, кидають курити рідше, ніж люди, які їх не вживають[30]. До того ж, підлітки, які курять електронні сигарети, більш схильні почати курити звичайні сигарети[31]. Ще один відносно новий продукт — так звані системи для нагрівання тютюну. Це спеціальні сигарети, що нагріваються за допомогою пристроїв до певної температури, внаслідок чого утворюється аерозоль, який вдихається курцем. Система нагрівання тютюну складається з тримача
Торговий позов проти Австралії в СОТ
В цій статті 01. Торговий позов проти Австралії в СОТ: аргументація України та хронологія подій 02. Роль тютюнової індустрії в ініціюванні позову 03. Адвокаційна кампанія за призупинення позову проти Австралії та спротив тютюнової індустрії 04. Завершення торговельної суперечки проти Австралії: прецедент в СОТ 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Торговий позов проти Австралії в СОТ: аргументація України та хронологія подій 02. Роль тютюнової індустрії в ініціюванні позову 03. Адвокаційна кампанія за призупинення позову проти Австралії та спротив тютюнової індустрії 04. Завершення торговельної суперечки проти Австралії: прецедент в СОТ 05. Посилання Поділитись Торговий позов проти Австралії в СОТ: аргументація України та хронологія подій У березні 2012 року Україна ініціювала торговельну суперечку проти Австралії в рамках процедури Світової організації торгівлі (далі — СОТ) щодо обмеження застосування австралійського законодавства з використання стандартизованої упаковки тютюнових виробів (так звана «проста» упаковка[1]). «Проста» упаковка передбачає графічне попередження про шкоду куріння розміром 75% – 90% від площі упаковки однакового для всіх брендів оливкового кольору, при цьому розміщення торгового знаку та/або логотипу дозволяється тільки білого кольору і стандартного шрифту у встановленій частині сигаретної пачки. Подібні вимоги є боротьбою з використанням привабливого дизайну сигаретних пачок як маркетингового інструменту, спрямованого на поширення куріння[2]. Такі заходи мають на меті зменшення споживання тютюнової продукції, захист громадського здоров’я[3] та повністю відповідають основному міжнародному договору в сфері контролю над тютюном — Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ ВООЗ). Дослідження підтверджують ефективність впровадження «простої» упаковки для зниження рівня поширення куріння[4]. Крім того, представники тютюнової індустрії визнали, що впровадження стандартизованої упаковки разом із забороною викладки сигарет є найбільш несприятливою для них мірою, оскільки значно обмежує можливості для просування тютюнової продукції[5]. Станом на 2019 рік вимоги «простої» упаковки тютюнових виробів уже запровадили або прийняли на законодавчому рівні Франція, Угорщина, Ірландія, Велика Британія, Бельгія, Словенія, Норвегія, Грузія, Туреччина, Ізраїль, Саудівська Аравія, Канада, Уругвай, Нова Зеландія, Австралія, Сингапур, Таїланд. Такі країни як Литва, Фінляндія, Нідерланди, Швеція, Чилі, Еквадор, Ботсвана, Панама, Маврикій, Південна Африка, Кенія, Гамбія, Шрі-Ланка, Малайзія, Непал, Об’єднані Арабські Емірати розпочали процес підготовки до запровадження стандартизованої упаковки[6]. В Австралії відповідний закон, який запроваджував «просту» упаковку, було прийнято 9 листопада 2011 року. Вже через два дні, 11 листопада, колишній Уповноважений Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Валерій П’ятницький від імені держави Україна відправив запит до СОТ щодо консультацій стосовно впровадження Австралією «простої» упаковки. Згодом Валерій П’ятницький за лобізм інтересів тютюнової індустрії отримав міжнародну антипремію «Marlboro Man»[7]. У березні 2012 року почалися консультації, а в квітні Україна звернулася до Органу врегулювання суперечок СОТ з вимогою створення групи експертів щодо спору проти Австралії. Флагманом процесу виступило Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (МЕРТ) на чолі з міністром Петром Порошенком (23 березня – 24 грудня 2012 року). У травні 2014 року Генеральний директор СОТ визначив склад групи експертів. Таким чином, австралійський кейс став першим з ініційованих Україною в СОТ, який зі стадії консультацій переріс у повноцінну торговельну суперечку. Аргументом України стало твердження, що прийняття подібних законодавчих норм порушує права власників торгових марок і є несумісним з рядом міжнародних договорів (Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, Угода про технічні бар’єри в торгівлі, Генеральна угода про тарифи й торгівлю 1994 року). Абсурдність ситуації полягала в тому, що Україна не мала і не могла мати реального економічного інтересу для блокування впровадження «простої» упаковки тютюнових виробів в Австралії, оскільки наша держава не експортує тютюнові вироби в Австралію як мінімум з 2005 року. Однак в офіційній позиції України наголошувалося, що в перспективі коли-небудь експорт може почати здійснюватися, та впровадження «простої» упаковки Австралією обмежує такі перспективи. При цьому про якісь конкретні плани здійснення експорту заявлено не було. Також Україна заявила, що австралійський закон є дискримінаційним. Як зазначає експерт в сфері контролю над тютюном Андрій Скіпальський, в свою чергу, Австралія висловила здивування і невдоволення позицією України, оскільки ця позиція суперечить РКБТ ВООЗ, ратифікованій Україною, а також законам, які були прийняті в Україні на виконання положень Конвенції. Крім того, Австралія зазначила, що вимоги впровадження «простої» упаковки не є дискримінаційними, оскільки поширюються як на імпортерів, так і на місцевих виробників[8]. До суперечки проти Австралії долучилися Гондурас, Домініканська Республіка, Куба та Індонезія. Справа викликала такий резонанс, що в якості третіх сторін до неї приєдналися близько 35 держав. При цьому на стороні Австралії виступили держави-члени ЄС, Швейцарія, Норвегія, Нова Зеландія та інші, на стороні України і чотирьох згаданих вище держав — Гватемала, Мексика, Сальвадор, Нікарагуа, Чилі, Китай, Замбія, Зімбабве тощо[9]. Перелік країн, які подали скарги, є не випадковим. Усі ці держави об’єднує відсутність достатньої прозорості при формуванні державної політики, а Гондурас та Домініканська Республіка, до того ж, мають високий індекс сприйняття корупції[10]. В таких умовах тютюновим корпораціям значно легше пролобіювати настільки серйозні питання як ініціювання торговельної суперечки в СОТ. Вкрай несприятливим для іміджу України є той факт, що Україна не лише опинилася в одному ряді з зазначеними державами, а й першою ініціювала суперечку, в якій не має ні прямого, ні опосередкованого економічного інтересу. Крім того, має значення і той факт, що після початку російської військової інтервенції в Україну Австралія послідовно підтримує Україну і ввела політичні та економічні санкції проти РФ[11]. Більше того, представник Світового конгресу українців Сергій Касьянчук повідомив, що Австралія готова і далі підтримувати Україну в гуманітарній, військовій та фінансовій сферах, єдиним проханням австралійської сторони був відклик позову в СОТ[12]. Роль тютюнової індустрії в ініціюванні позову Насправді позов проти Австралії в СОТ став наслідком лобістського втручання в зовнішню політику з боку транснаціональних корпорацій Philip Morris International Ukraine і British American Tobacco Ukraine, які, втім, керувалися не турботою про майбутні перспективи українського експорту, а бажанням зберегти рівень прибутку від продажу тютюнових виробів на австралійському ринку — незалежно від країни їх виробництва. Показово, що British American Tobacco, Britain’s Imperial Tobacco, Philip Morris International і Japan Tobacco International спочатку намагалися домогтися скасування закону про впровадження «простої» упаковки в австралійському суді, проте в серпні 2012 року вища судова інстанція країни — Верховний суд — відмовила в задоволенні позову[13]. Після чого, очевидно, і був активізований міжнародний механізм блокування даної норми. Як стало відомо з матеріалу американської газети The New York Times[14], згодом прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк повідомив, що поштовхом для позову проти Австралії послужила скарга з боку Торгової палати США (The U.S. Chamber of Commerce). Також в матеріалі вказувалося, що справа має корупційну складову. Юрист Олена Омельченко в своїй статті на «Українській правді»[15] повідомила, що до
Політика оподаткування тютюнових виробів
В цій статті 01. Політика оподаткування тютюнових виробів: економічна складова та захист громадського здоров’я 02. Історія формування політики оподаткування тютюнових виробів в Україні 03. Втручання тютюнової індустрії в формування акцизної політики: основні тактики та групи впливу 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Політика оподаткування тютюнових виробів: економічна складова та захист громадського здоров’я 02. Історія формування політики оподаткування тютюнових виробів в Україні 03. Втручання тютюнової індустрії в формування акцизної політики: основні тактики та групи впливу 05. Посилання Поділитись Політика оподаткування тютюнових виробів: економічна складова та захист громадського здоров’я Підвищення акцизів на тютюнові вироби вважається одним із найбільш ефективних заходів боротьби з тютюновою епідемією у всьому світі[1]. Дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я та Світового банку[2] підтверджують, що зростання податків і цін на тютюнові вироби зменшує цінову доступність тютюну, в першу чергу для дітей та молоді. Всесвітня організація охорони здоров’я вважає підвищення податків на тютюнові вироби дуже вигідним кроком, адже ця політика має істотний позитивний вплив на здоров’я населення і при цьому вона економічно ефективна, тому що: 1) допомагає досягти зменшення поширеності куріння, а отже — й зменшення витрат на лікування хвороб, викликаних вживанням тютюну; 2) забезпечує надходження до бюджету податків, які сплачують курці. Регулярне зростання податків і цін на тютюнові вироби сприяє тому, що менше дітей і підлітків починають курити, а курці більш мотивовані відмовитися від куріння. Це підтверджується дослідженнями[3]. Так, одномоментне 10%-ве зростання цін призводить до більш ніж 5%-го зниження споживання тютюну в країнах з низьким і середнім рівнем доходу, наприклад, у Китаї і Південній Африці. В Туреччині куріння знизилося на 13% у період з 2008 по 2012 рік — після того, як різко зросли акцизні збори. Таким чином, підвищення акцизів особливо ефективне для скорочення споживання тютюну «вразливими» групами населення, такими як молодь і курці з низьким рівнем доходів[4]. При цьому слід зазначити, що фактично платниками акцизного податку є курці, тоді як тютюнова індустрія лише адмініструє процес стягнення цього податку[5]. Як зазначила медіакоординатор Центру громадського представництва «Життя» Оксана Тотовицька (стаття у виданні «Обозреватель»[6]), впровадження підвищення акцизів на тютюнові вироби матиме такі переваги: – бюджет отримуватиме додаткові надходження. За рахунок цих коштів можна, зокрема, покривати витрати на охорону здоров’я, лікування онкологічних, серцево-судинних хвороб, адже бюджет охорони здоров’я завжди потребує більшого фінансування; – українці куритимуть менше, адже сигарети стануть менш доступними; – зменшиться смертність, спричинена курінням. Щороку від куріння помирає 85 тис. осіб в Україні. Куріння є фактором ризику виникнення неінфекційних захворювань (серцево-судинних, онкологічних, респіраторних). У попередні роки зі збільшенням акцизів зменшувалася кількість курців, а також — кількість смертей від інсульту, емфіземи, астми, синдрому раптової смерті немовляти[7]. До того ж Україна щорічно втрачає більше $3 млрд через куріння населення, адже курці стають непрацездатними внаслідок хвороб, спричинених курінням, і не можуть фінансово забезпечити себе та свої сім’ї[8]; – буде створено умови для боротьби з рухом нелегальних тютюнових виробів з України на ринок ЄС[9]. Україна перебуває на провідних позиціях серед держав-контрабандистів сигарет у світі[10]. Сигарети в Україні дешевші, ніж у сусідніх країнах. Цінова різниця є головною причиною великих потоків нелегальних тютюнових виробів із України в держави ЄС. Підвищення акцизу дозволить поступово вирівняти ціновий розрив, що зробить нелегальний продаж тютюнових виробів в ЄС економічно недоцільним; – Україна виконає взяті на себе міжнародні зобов’язання. Відповідно до розділу 3.2 Керівних принципів Статті 6 Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ)[11], яку Україна ратифікувала в 2006 році, наша країна має підвищувати акциз на тютюн щорічно та регулярно із врахуванням рівня інфляції та доходів населення. Крім того, згідно зі статтею 352 Угоди про Асоціацію з ЄС[12], Україна має гармонізувати ставки акцизів на тютюн, підвищивши специфічний акциз на тютюн до 90 євро за тисячу штук. Не врахування рівня інфляції при підвищенні акцизних ставок призводить до того, що тютюнові вироби дорожчають повільніше, ніж фрукти, хліб, м’ясо, молоко тощо[13]. Така ситуація вигідна тютюновим корпораціям. Таким чином, підвищення акцизів на тютюнові вироби має надзвичайно позитивний ефект як із перспективи бюджетної та економічної політики, так і з перспективи політики охорони здоров’я. Існує два основних види акцизів, що застосовуються до тютюнової продукції: специфічні та адвалерні. Специфічний акциз розраховується як певна сума оподаткування на 1000 сигарет (тобто обчислюється за кількістю продукції, що продається). Адвалерний акциз — це відсоток від певної ціни сигарет. Як зазначає експерт з контролю над тютюном Костянтин Красовський (див. статтю у виданні «Новое время»[14]), в нашій країні використовується змішана система з мінімальним специфічним акцизом, що відповідає рекомендаціям розділу 3.1 Керівних принципів Статті 6 РКБТ ВООЗ. Адвалерний акциз вираховується від так званої «максимальної роздрібної ціни», яку визначає виробник або імпортер, — вартості, вище за яку одна пачка сигарет не може бути реалізована на ринку. Сумарний акциз на сигарети складається з суми специфічного та адвалерного акцизу за визначеними Податковим кодексом України (ПКУ) ставками. Але якщо ця сума є меншою, ніж визначене ПКУ «мінімальне акцизне податкове зобов’язання», то сплачується тільки це мінімальне акцизне податкове зобов’язання. На практиці це означає, що з усіх дешевих сигарет сплачується однаковий встановлений законом акциз — так зване «мінімальне акцизне податкове зобов’язання». У випадку з дорогими сигаретами, розмір акцизу буде збільшуватися пропорційно до ціни. Для того, щоб визначати, які сигарети можна вважати дешевими, а які дорогими, застосовується спеціальна формула[15]. Крім описаних акцизів, що перераховуються до державного бюджету, суб’єкти господарювання сплачують додатковий акциз у розмірі 5% від ціни, який іде в місцеві бюджети. Сума цього акцизу додається до «максимальної роздрібної ціни», підвищуючи її. Формула нарахування акцизів влаштована таким чином, що при підвищенні акцизів, які перераховуються до державного бюджету, збільшується і надходження додаткового акцизу до місцевих бюджетів. Історія формування політики оподаткування тютюнових виробів в Україні Вперше істотне підвищення акцизів на тютюнові вироби відбулося в 2009 році, коли на тлі економічної кризи уряд в такий спосіб зробив спробу збільшити надходження до державного бюджету. В результаті таких заходів акцизні надходження склали понад 9 млрд грн, що в 3 рази більше, ніж у попередньому 2008 році. Щорічне збільшення акцизних ставок тривало до 2013 року. 9 грудня 2013 року Верховна Рада за скороченою процедурою ухвалила законопроєкт № 3757 щодо ставок окремих податків, яким не було передбачено жодних змін до ставок тютюнових акцизів у 2014 році, хоча уряд заявляв, що пропонує підвищити тютюнові акцизи на 40%[16]. У результаті за перше півріччя 2014 року бюджет отримав від тютюнових акцизів на 1,7 млрд гривень менше, ніж у першому півріччі 2013 року. В 2014 році новий уряд на чолі з Арсенієм Яценюком ініціював чергову хвилю підвищення акцизних ставок. У результаті цього в серпні 2014 року,
Тедіс Україна
В цій статті 01. «Тедіс Україна» (раніше «Мегаполіс»): історія створення монополії та зв’язок з російським військово-промисловим комплексом 02. Корупція, ухилення від сплати податків, порушення антимонопольного законодавства та виведення грошових коштів у РФ 03. Втручання «Тедіс» в законодавчий процес 04. Посилання Поділитись В цій статті 01. «Тедіс Україна» (раніше «Мегаполіс»): історія створення монополії та зв’язок з російським військово-промисловим комплексом 02. Корупція, ухилення від сплати податків, порушення антимонопольного законодавства та виведення грошових коштів у РФ 03. Втручання «Тедіс» в законодавчий процес 04. Посилання Поділитись «Тедіс Україна» (раніше «Мегаполіс»): історія створення монополії та зв’язок з російським військово-промисловим комплексом У 2010 році російська компанія «Мегаполіс», що займається дистрибуцією тютюнових виробів, почала виходити на український ринок. За інформацією «Української правди» (див. статтю Сергія Щербини та Сергія Лямця[1]), цей процес забезпечував особисто Віктор Медведчук за дорученням Володимира Путіна. Протягом декількох місяців структури російського мільярдера Ігоря Кесаєва, який є одним із основних власників російського «Мегаполіса», купили підприємства «Вест Тобакко Груп», «Іст Тобакко Груп» і «Поділля Тютюн», які здійснювали оптовий та роздрібний продаж тютюнових виробів. Таким чином, у Тернополі було створено компанію «Мегаполіс Україна». За наступні кілька років «Мегаполіс» скупив практично всі компанії-конкуренти. Як повідомляє «Українська правда», до 2012 року з 60 тютюнових дистриб’юторів в Україні залишився лише один[2]. До складу акціонерів «Мегаполіса» увійшов одеський бізнесмен Борис Кауфман, який пов’язаний з олігархічним кланом Віктора Януковича[3]. Крім того, за інформацією журналістів «1+1», інтереси Януковича в «Мегаполісі» представляв олігарх Олександр Грановський[4]. Після Майдану «недоторканність» «Мегаполісу» змогли забезпечити близькі бізнес-стосунки Бориса Кауфмана з екс-главою адміністрації президента Борисом Ложкіним[5]. Проте якщо питання щодо дотримання антимонопольного законодавства вдалося тимчасово зам’яти, то наявність серед акціонерів російського олігарха Ігоря Кесаєва приховати не вийшло. Ігор Кесаєв є власником заводу ім. Дегтярьова, що виробляє зброю та екіпірування для збройних сил РФ, зокрема й ті, які були використані під час військової операції по анексії Криму та наразі продовжують використовуватися на сході України[6]. Крім того, Кесаєв є президентом благодійного фонду «Моноліт», що спеціалізується на наданні фінансової, медичної та інших видів допомоги співробітникам ФСБ РФ[7]. Як повідомляє «ТСН»[8], у 2016 році на хвилі суспільного резонансу активісти заблокували представництва компанії в шести містах України. Після цього представники компанії публічно заперечували будь-який зв’язок з російським «Мегаполісом». Так, в одному з інтерв’ю ресурсу «ЛІГА.net» директор компанії Іван Бей заявив, що кінцевими бенефіціарами компанії є громадяни України, Ірландії та Великобританії, і після структурних змін у 2015 році нічого спільного з російським «Мегаполісом» компанія не має[9]. У травні 2016 року «Мегаполіс України» був реструктуризований в «Тедіс Україна». Показово, що попри збіг у часі ребрендингу з громадською компанією проти «Мегаполіса» та увагою з боку контролюючих органів, офіційно представники компанії цей зв’язок заперечували і пояснили ребрендинг системними змінами[10]. При цьому, за інформацією видання «Українська правда»[11], телеканалу «1+1»[12] та ряду інших ЗМІ, насправді власниками компанії залишилися росіяни. Засновником «Тедіса» стали шість кіпрських офшорів (в даний час чотири[13]), директорами і власниками яких є особи, що мають безпосередній стосунок до російського «Мегаполіса» й особисто Ігоря Кесаєва (з жовтня 2016 року Кесаєв та російський «Мегаполіс» входять до списку санкцій РНБО[14]). Пізніше це підтвердило і розслідування Генеральної Прокуратури[15], в процесі якого було встановлено, що Ігор Кесаєв особисто впливає на призначення ключових керівників у «Тедіс», і всі серйозні рішення узгоджуються з ним[16]. Також серед акціонерів «Тедіса» через кіпрські офшори опинилися Борис Кауфман (див. статтю на «Українській правді»)[17] і народний депутат від партії «Опозиційна платформа – За життя», друг Віктора Медведчука Тарас Козак[18]. Втім, у коментарі «Bihus.Info» Козак повідомив, що є лише номінальним акціонером, при цьому нардеп відмовився повідомляти, кому він передав управління своєю часткою в компанії[19]. Паралельно з цим у 2016 році фігурант кримінальних справ про топ-корупцію, на той час народний депутат України, Роман Насіров пролобіював ухвалення правок до закону про ліцензування[20], яким передбачалося анулювання ліцензій компаній, що мають серед бенефіціарів громадян держави-агресора. Проте правки Насірова забезпечили нерозповсюдження цієї норми на тютюнову сферу та ще кілька сфер, таких як алкоголь, телекомунікації та банківська сфера[21]. Корупція, ухилення від сплати податків, порушення антимонопольного законодавства та виведення грошових коштів у РФ Народний депутат 8-го скликання Андрій Левус у своєму блозі на ресурсі «Цензор.Нет»[22] пояснив, яким чином «Тедіс» протягом тривалого часу утримує монопольне становище, що дозволяє заробляти десятки мільярдів гривень[23]. Перш за все варто зазначити, що на українському тютюновому ринку працюють чотири транснаціональні корпорації («Філіп Морріс Інтернешнл», Imperial Tobacco, JTI, British American Tobacco). У 2011-2012 роках зазначені корпорації відмовилися продавати тютюнові вироби роздрібним мережам через власних дистриб’юторів та почали реалізовувати продукцію через посередника — компанію «Тедіс»[24]. Також тютюнові виробники відмовилися працювати з іншими дистриб’юторами, крім «Тедіс»[25]. При цьому, як мінімум двоє з чотирьох тютюнових виробників («Філіп Морріс Інтернешнл» та JTI) безпосередньо пов’язані з «Тедіс»: у 2013 році зазначені компанії купили по 20% пакета акцій російського «Мегаполіса». Таким чином, виникла ситуація штучно створеного перебою з постачанням сигарет. Безумовно, така ситуація приносить збитки і самим виробникам, проте тютюнові компанії свідомо на це йдуть для збереження контролю над сферою дистрибуції тютюнових виробів, що дозволяє їм істотно збільшувати прибуток, зловживати монопольним становищем при формуванні цінової політики[26] та централізовано використовувати на всій території держави певні маркетингові тактики. Зокрема, компанія «Тедіс» впровадила в Україні таку форму стимулювання продажів тютюнових виробів як викладка, маркетинговий ефект від якої спрямований переважно на дітей і тих, хто кинув або намагається кинути курити[27]. З 2014 року справу діяльності компанії почав[28] розслідувати Антимонопольний комітет України (далі – АМКУ). Проте в січні 2015 року у відповідь на інформаційний запит АМКУ повідомив, що тоді ще «Мегаполіс» нібито виконав рекомендації Комітету, в зв’язку з чим провадження у справі було закрито[29]. Проблеми у «Тедіса» почалися після відставки Бориса Ложкіна з посади глави Адміністрації Президента в серпні 2016 року. Як повідомляє «УНІАН», у вересні 2016 року ДФС провела масштабні обшуки в офісах і на складах компанії, пов’язані зі звинуваченням в ухиленні від сплати податків з прибутку в 2,3 млрд грн[30]. Через три місяці, в грудні 2016 року АМКУ визнав «Тедіс» монополістом і оштрафував на 431 млн грн, з яких компанія заплатила 300 млн грн[31]. Варто зазначити, що компанія оскаржила рішення АМКУ в судах, проте безуспішно[32]. За кілька місяців до цього Генеральна Прокуратура відкрила кримінальну справу проти акціонерів «Тедіса». Слідство підтвердило, що озброєння, яке виробляє завод Кесаєва, постачається бойовикам ЛНР та ДНР, а частина доходів компанії «Тедіс» спрямована на фінансування тероризму[33]. Крім того, в процесі слідства було встановлено, що Борис Кауфман за домовленістю зі згаданим вище Ігорем Кесаєвим та його бізнес-партнером, також громадянином РФ, Сергієм Кацієвим придбали компанію «Мегаполіс-Україна» і
Справа «Філіп Морріс Україна»
В цій статті 01. Справа «Філіп Морріс Україна»: порушення податкового законодавства 02. Вирішення податкового спору поза адміністративним судочинством: Мирова угода з Кабміном 03. Реакція правоохоронних органів: кримінальні справи, обшуки та допити 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Справа «Філіп Морріс Україна»: порушення податкового законодавства 02. Вирішення податкового спору поза адміністративним судочинством: Мирова угода з Кабміном 03. Реакція правоохоронних органів: кримінальні справи, обшуки та допити 05. Посилання Поділитись Справа «Філіп Морріс Україна»: порушення податкового законодавства Справа ПрАТ «Філіп Морріс Україна» — податковий спір між міжнародною тютюновою корпорацією «Філіп Морріс Інтернешнл» і Державною фіскальною службою України (далі – ДФС) щодо скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 635,3 млн грн. У березні 2015 року ПрАТ «Філіп Морріс Україна» отримало від Харківської митниці дозвіл на діяльність у режимі переробки на митній території України (виробництво сигарет та супровідної продукції з умовою їх реекспорту) на період з 1 квітня 2015 року до 31 березня 2016 року. Використання режиму переробки дозволило компанії отримати право на звільнення від податків на імпорт в Україну. Для держави режим переробки вигідний тим, що компанія проведе певну ланку технологічних операцій в ланцюзі виробництва, заплатить заробітну плату працівникам та податки на заробітну плату до державного бюджету. З точки зору цієї вигоди, матеріали (сировина), що будуть ввезені й обов’язково в повній мірі вивезені з країни, звільняються від оподаткування. У результаті позапланової перевірки дотримання тютюновою компанією митного законодавства Головним управлінням ДФС в Харківській області було виявлено порушення митного режиму «переробка на митній території України». Фактично фахівці ДФС виявили факти того, що продукція, яка без оподаткування ввозилася на митну територію України з умовою переробки та вивезення, лишалася тут та продавалася. Таким чином компанія ухилялася від сплати податків, отримувала незаконну перевагу у веденні діяльності над конкурентами, а Держбюджет недоотримав податки. У червні 2016 року ГУ ДФС в Харківській області ухвалило податкові повідомлення-рішення, згідно з якими компанія повинна була заплатити 635,3 млн грн (ввізне мито, додатковий імпортний збір, ПДВ на імпорт, штрафні санкції)[1]. Як повідомляє «Українська правда»[2], «Філіп Морріс Україна» не погодилася з цим рішенням та подала позов про скасування податкових повідомлень-рішень до суду. ПрАТ «Філіп Морріс Україна» звернулася до суду з метою скасування податкових нарахувань та штрафів ДФС. Проте в травні 2017 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи рішення тим[3], що і до впровадження режиму переробки компанія виробляла сигарети для реалізації, зокрема й на експорт. На думку суду, використання режиму переробки не було направлено на отримання додаткових клієнтів та замовлень, а мало на меті мінімізацію податкових зобов’язань. Це підтверджується й тим, що зміна митного режиму компанією збіглася з введенням додаткового податкового збору на імпорт. Отже, суд першої інстанції не отримав від ПрАТ «Філіп Морріс Україна» достатньо доказів щодо неправомірності накладених санкцій, чим визнав позицію ДФС щодо порушення митного законодавства тютюновою компанією. Вирішення податкового спору поза адміністративним судочинством: Мирова угода з Кабміном У січні 2018 року компанії «Філіп Морріс», не чекаючи результатів оскарження цього рішення в національних судах вищої інстанції, подали повідомлення про існування інвестиційного спору, що підлягає розгляду в міжнародному інвестиційному арбітражі, посилаючись при цьому на зобов’язання України в рамках міжнародних угод про захист інвестицій. 5 грудня 2018 року Кабінет Міністрів України в особі прем’єр-міністра Володимира Гройсмана ухвалив розпорядження[4] про підписання Мирової угоди між компаніями «Філіп Морріс» і Україною, в результаті чого податкові повідомлення-рішення про виплату компанією 635,3 млн грн підлягали скасуванню, а судове провадження — закриттю. Мирову угоду підписав в.о. глави ДФС Олександр Власов. Як повідомляє «ZIK», у підготовці угоди брав участь заступник міністра юстиції Іван Ліщина. Також Ліщина підписав лист від Міністерства юстиції до Кабміну, Мінфіну та ДФС з вимогою негайного підписання Мирової угоди[5]. З боку Міністерства фінансів документ був завізований на той момент в.о. міністра Оксаною Маркаровою, яка в новому уряді обіймає посаду міністра фінансів[6]. За однією з версій, компанія «Філіп Морріс Україна» шантажувала Уряд тим, що в разі відмови від підписання Мирової угоди піде з українського ринку, позбавивши державу податкових надходжень, а співробітників компанії — робочих місць[7]. Показово, що міжнародні[8] угоди[9], на які посилається «Філіп Морріс», поширюються лише на обмежений перелік податкових спорів, справа «Філіп Морріс Україна» не належить до жодного з них. Це означає, що описуваний податковий спір не підлягає юрисдикції міжнародного інвестиційного арбітражу з можливістю укладення такої Мирової угоди. Однак 12 квітня 2019 року суд апеляційної інстанції закрив провадження[10] (колегія суддів — Григорова А.М, Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі не на підставі примирення сторін, а в зв’язку з «виправленням порушень, які були предметом спору» (скасуванням ДФС спірних податкових повідомлень-рішень), що дозволило не оцінювати законність Мирової угоди. У рішенні суду зазначено, що ДФС скасувала податкові повідомлення-рішення на основі п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України, який передбачає таке скасування органом вищого рівня у разі невідповідності актам законодавства. Водночас, як зазначається в аналітичному матеріалі на ресурсі KMP.ua[11], ДФС не є органом вищого рівня по відношенню до самої себе, а відповідність податкових повідомлень-рішень законодавству раніше було підтверджено в суді першої інстанції. Тексту Мирової угоди немає у відкритому доступі. Експерти ГО «Антикорупційний штаб» двічі направляли в ДФС запит про надання копії угоди відповідно до закону «Про доступ до публічної інформації», але обидва рази отримали відмову[12], мотивовану тим, що ця інформація є конфіденційною[13]. Після скарги в Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ДФС надала копію[14] Мирової угоди, де приховано практично всі основні положення. Групи впливу тютюнової індустрії — це організації, аналітичні центри, об’єднання, спілки, асоціації, які приховано або відкрито просувають інтереси тютюнової промисловості та отримують фінансову або іншу користь від тютюнових компаній. Організації, які приховано відстоюють інтереси тютюнової індустрії, засновуються або фінансуються як тютюновою індустрією, так і іншими організаціями, аналітичними центрами, PR-компаніями або групами лобістів. Групи впливу тютюнової індустрії найчастіше використовують ті ж аргументи, що й тютюнова індустрія з метою блокування та дискредитації антитютюнових законодавчих ініціатив, а також ігнорують наукові дані та міжнародний досвід щодо ефективності законодавчих заходів із контролю над тютюном[31]. В Україні можна виділити кілька основних груп впливу тютюнової індустрії[32]: 1) народні депутати та державні службовці (як топ-чиновники, так і чиновники середньої ланки); 2) громадські організації, професійні й бізнес-спілки, асоціації, аналітичні центри та бізнес-експерти; 3 ) засоби масової інформації; 4) власне тютюнові компанії. Серед представників першої групи слід зазначити наступних осіб: голова податкового комітету ВРУ 7-го скликання Віталій Хомутиннік[33]; голова підкомітету з питань оподаткування непрямими податками (крім акцизного податку) ВРУ 7-го скликання Сергій Терьохін[34]; народний депутат ВРУ 7-го скликання Тарас Чорновіл[35]; члени податкового комітету ВРУ 8-го скликання