Як тютюнова індустрія маніпулює даними про нелегальну торгівлю: приклад Kantar Ukraine
В цій статті 01. Тютюнова індустрія в Україні: огляд тактик втручання 02. Групи впливу тютюнової індустрії 03. Організації, які надають комерційні послуги тютюновим корпораціям 04. Діяльність тютюнової індустрії під прикриттям соціальної відповідальності бізнесу 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Зміни в інтерпретації нелегального ринку у звітах Kantar 05. Посилання Поділитись Тютюнова індустрія роками використовує аргумент про загрозу нелегальної торгівлі як універсальний інструмент тиску на уряди. Щоразу, коли йдеться про підвищення акцизів, запровадження нових обмежень чи посилення контролю за тютюновими та нікотиновими виробами, галузь попереджає: суворі правила нібито неминуче призведуть до зростання контрабанди. Для підкріплення цього наративу тютюнові компанії замовляють дослідження у приватних консалтингових компаній. Водночас міжнародні дані демонструють, що дослідження, профінансовані тютюновою індустрією, зокрема щодо нелегальної торгівлі тютюновими виробами, є ненадійними, слугують виключно комерційним інтересам тютюнової індустрії та не можуть використовуватися як основа для формування державної політики. В Україні ключовим джерелом таких даних є звіти Kantar Ukraine щодо моніторингу нелегальної торгівлі тютюновими виробами, підготовлені на замовлення самих виробників тютюнових виробів. Уже сам цей факт створює очевидний конфлікт інтересів: методологія досліджень не є повністю відкритою для громадськості, а результати системно використовуються в публічних дискусіях для обґрунтування необхідності послаблення державного регулювання. Утім, детальний аналіз цих звітів показує: проблема не лише у відсутності прозорості, а й маніпуляції у представленні результатів, що може вводити в оману урядовців, парламентарів і експертну спільноту. Зміни в інтерпретації нелегального ринку у звітах Kantar Показовим прикладом маніпуляції даними є зміна методологічного підходу у звітах Kantar Ukraine на зламі 2020–2021 років. У звіті Kantar Ukraine «Дослідження ринку нелегальної торгівлі результати 2020 року» від 24 грудня 2020 року виділялися лише дві основні категорії нелегальної продукції: «Підроблена продукція»; «Контрабанда та продукція, немаркована українськими акцизними марками». Продукція деяких виробників, зокрема Винниківської тютюнової фабрики, як стверджується у звіті Kantar Ukraine, виготовлялася без сплати податків з маркуванням Duty Free/Export, що ймовірно є нелегальною тютюновою продукцією, об’єднувалася в одну категорію з контрабандою. Інфографіка зі звіту Kantar Ukraine за 2020 рік: класифікація нелегальної продукції за двома категоріями. Джерело: звіт «Дослідження ринку нелегальної торгівлі. Результати 2020 року», Kantar Ukraine. Важливо зазначити, що контрабанда визначається у Кримінальному кодексі України як переміщення через митний кордон країни поза митним контролем або з його приховуванням підакцизних товарів. Очевидно, що виготовлені в Україні тютюнові вироби не можуть вважатися контрабандою, так як це зазначено у звітах Kantar Ukraine до жовтня 2020 року. Ймовірна мета такого підходу – введення в оману урядовців, парламентарів, громадськості та експертної спільноти щодо джерел нелегальної торгівлі тютюновими виробами для протидії ефективним рішенням щодо зниження поширеності вживання тютюнових та нікотинових виробів. З даних звіту випливає, що основним джерелом нелегальних тютюнових виробів в Україні була легальна тютюнова фабрика, проте дослідницька компанія зазначала цю категорію продукції як “контрабанду”, тобто нелегально ввезену на митну територію країни. Натомість коректним було б класифікувати таку продукцію як нелегальні тютюнові вироби, ймовірно виготовлені на території України. Починаючи з лютого 2021 року, методологію дослідження було змінено: виділено третю окрему групу — «Продукція, яка маркована Duty Free або для експорту, але нелегально реалізується в Україні» («Дослідження ринку нелегальної торгівлі результати за лютий 2021 року” від травня 2021 року»). Інфографіка зі звіту Kantar Ukraine за лютий 2021 року: виокремлення категорії продукції Duty Free / Export. Джерело: «Дослідження ринку нелегальної торгівлі. Результати за лютий 2021 року», Kantar Ukraine. Ключовим є те, що ця категорія була виокремлена не лише для поточних даних, а й відображена у графіках і порівняльних матеріалах за попередні роки. Фактично йдеться про ретроспективний перегляд структури нелегального ринку. Це свідчить, що дослідники мали технічну й аналітичну можливість і раніше коректно ідентифікувати джерело нелегальної продукції, але з певних причин цього не робили. Така зміна тактики може свідчити про те, що подальше оманливе інформування масштабів нелегального виробництва легальними фабриками в Україні під виглядом «закордонної контрабанди» стало недоцільним для комерційних інтересів тютюнової індустрії. Протягом років дослідницька компанія оманливо зосереджувала увагу переважно на питанні контрабанди (незаконного ввезення) тютюнових виробів, у той час, як за даними цієї ж компанії, основним джерелом нелегальної продукції була нелегальна тютюнова продукція виготовлена всередині країни, що очевидно не відображало фактичної структури нелегального ринку та могло призводити до прийняття неефективних регуляторних рішень. Тютюнова індустрія це використовувала[][][] в своїх комерційних інтересах для протидії підвищенню акцизів на тютюнові вироби, послаблення темпів або відтермінування акцизної політики без належного аналізу реального рівня нелегальної тютюнової продукції та її джерел. Систематичні дослідження підтверджують, що такі практики тютюнової індустрії спрямовані на дискредитацію та протидію ефективним заходам зі зниження споживання тютюну серед населення. Ця стаття підготовлена за підтримки гранту від організації Vital Strategies від імені фонду Bloomberg Philanthropies. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю авторів і ні за яких обставин не може розглядатися як відображення позицій донорів.
Як тютюнова індустрія втручається у політики здоров’я через групи впливу
В цій статті 01. Тютюнова індустрія в Україні: огляд тактик втручання 02. Групи впливу тютюнової індустрії 03. Організації, які надають комерційні послуги тютюновим корпораціям 04. Діяльність тютюнової індустрії під прикриттям соціальної відповідальності бізнесу 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Метод третьої сторони 02. Врегулювання нікотинових снюсів – тиск третьої сторони 03. Держпродспоживслужба – інституційний майданчик для тютюнової індустрії? 04. Спроби повернення куріння в ресторани під прикриттям груп впливу 05. Посилання Поділитись Для просування своїх комерційних інтересів тютюнова індустрія використовує арсенал тактик, однією з яких є так званий метод третьої сторони (third party technique)[1]. Цей метод реалізується через групи впливу, частина з яких діє відкрито – лобістські та бізнес-об’єднання, членство тютюнових корпорацій у яких є публічним (наприклад, бізнес-асоціації). Інша частина маскується під незалежні громадські організації або ініціативи громадян, фахівців тощо, які нібито захищають суспільні інтереси, але фактично афілійовані з тютюновою індустрією. Така практика має назву астротурфінг – імітація громадської підтримки для просування комерційних інтересів[2]. Зображення: iStock Астротурфінг – це стратегія, за якої корпорації або лобістські групи штучно створюють видимість масової громадської підтримки певних ідей чи продуктів. Виглядає так, ніби ініціатива йде «знизу», від звичайних людей, але насправді за нею стоїть добре організована кампанія бізнесу. Такий підхід особливо активно застосовується тютюновою індустрією, яка прагне впливати на громадську думку та політичні рішення, маскуючи свої комерційні інтереси під «позицію суспільства». Закон України №2899-IV забороняє будь-які форми фінансової чи іншої підтримки з боку тютюнової індустрії або пов’язаних з нею організацій заходам, діяльності, окремим особам або групам, у тому числі політичним партіям, політичним чи громадським діячам, спортсменам або спортивним командам, артистам або артистичним групам, закладам освіти усіх форм власності[3]. Однак тютюнові компанії для забезпечення власних комерційних інтересів порушують закон і надають благодійні внески неприбутковим організаціям, аналітичним центрам, благодійним фондам, які, в свою чергу, намагаються здійснити вплив на громадську думку, політиків та представників державних органів[4]. Врегулювання нікотинових снюсів – тиск третьої сторони Ситуація з врегулюванням ринку нікотинових снюсів (паучів) в Україні є показовим прикладом застосування методу третьої сторони. За деякий час після появи цих виробів тютюнова індустрія почала активно просувати їх легалізацію та недопущення заборони, яку підтримує Міністерство охорони здоровʼя України[5], використовуючи групи впливу. Серед них: Бізнес-асоціації: Американська торговельна палата[6], Спілка українських підприємців[7], Асоціація Укртютюн[8], Європейська Бізнес Асоціація – надсилали ідентичні листи до Комітету з питань здоровʼя нації, аргументуючи необхідність врегулювання нікотинових снюсів, брали участь в публічних обговореннях цього питання[9]. Псевдоекспертні громадські організації та обʼєднання Окрему роль відіграють організації, які декларують експертну або суспільно корисну діяльність, але системно відстоюють позиції, вигідні тютюновій індустрії. ГО “Growford Institute” – експертка організації Тетяна Кощук публічно просувала тези про нібито бюджетні втрати у разі заборони або жорсткого регулювання нікотинових паучів і ароматизованих тютюнових виробів[10]. Growford Institute системно просуває інтереси тютюнової індустрії – відстоювали акцизну преференцію 25% для ТВЕН порівняно з сигаретами[11][12][13][14][15][16][17][18] протидіють посиленню нецінових антитютюнових заходів (заборона видимого розміщення тютюнових та нікотинових виробів, заборона ароматизованих тютюнових виробів для нагрівання (ТВЕН), впровадження комбінованих медичних попереджень на пачках ТВЕН)[19]. Платформа Preventive Hub[20] (зареєстрована як громадська організація “Всеукраїнська асоціація превентивної кардіології та реабілітації”[21]) – позиціонує себе як об’єднання лікарів, що нібито працює над розвитком науково обґрунтованої та практичної профілактичної медицини. Уповноваженою особою організації є Ольга Срібна, лікарка-кардіологиня, яка системно виступає проти посилення антитютюнового законодавства[22][23]. Діяльність організації, зокрема, зосереджена на просуванні підходу harm reduction у трактуванні, яке повністю відтворює наративи тютюнової індустрії та використовується для виправдання поширення нових тютюнових та нікотинових виробів. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) застерігає, що тютюнові компанії неправомірно привласнюють концепцію зменшення шкоди для громадського здоров’я, водночас масово просуваючи на ринок шкідливі продукти, такі як тютюнові вироби для нагрівання (ТВЕН), електронні сигарети та нікотинові снюси. Натомість справжні програми зменшення шкоди передбачають, що суб’єкти та інституції у сфері охорони здоров’я досягають цілей громадського здоров’я шляхом впровадження науково обґрунтованих стратегій і втручань, які перебувають під жорстким контролем і постійним моніторингом[24]. Серед партнерів організації – Фундація імені М. С. Бакшеєва, яка у 2023 році отримала $12 000 від компанії Philip Morris International[25], Всеукраїнський респіраторний клуб, очільник якого Євген Симонець системно транслює повідомлення, які відображають комерційні інтереси тютюнової індустрії та суперечать підходам ВООЗ до подолання залежності від вживання тютюну та нікотину[26][27]. Серед залучених «експертів» фігурують, зокрема, Євген Симонець, Ольга Срібна, Сергій Бакшеєв, Вадим Жежера – просуває тезу про нікотин як «менш шкідливу альтернативу» курінню[28]; а також Віктор Комаренко, військовий психолог, який публічно заявляє про необхідність нікотинових снюсів для військових як «безпечнішої альтернативи» курінню та для стимуляції нервової системи у складних умовах[29]. Сукупність цих позицій відтворює ключові наративи тютюнової індустрії та суперечить доказовій політиці громадського здоров’я. У грудні 2025 року представники Preventive Hub оприлюднили відкритий лист до Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування із закликом до «врегулювання» ринку нікотинових снюсів[30]. Зокрема, вони пропонували встановити граничний рівень нікотину на рівні 16,6 мг на снюс – позицію, що істотно розходиться з підходами Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міністерства здоровʼя України, які підтримують заборону нікотинових снюсів. Окремо згадувалося обмеження реклами, однак у зверненні повністю проігноровано питання ароматизаторів, які є ключовим маркетинговим інструментом залучення дітей та молоді до вживання нікотинових виробів. Всесвітня організація охорони здоровʼя наголошує[31] – нікотин є небезпечним наркотиком, що викликає залежність, яка є психічним та поведінковим розладом відповідно до Міжнародного Класифікатора Хвороб 11 перегляду (код 6С4а)[32]. Нікотин особливо небезпечний для здоров’я дітей та підлітків. Вживання нікотину несе значні ризики для серцево-судинної та нервової систем організму людини. Згідно з регламентом REACH Європейського Союзу нікотин класифіковано як високотоксичний при потраплянні в організм через рот, шкіру або дихальні шляхи, що може спричинити смерть[33]. ВООЗ рекомендує застосовувати до нікотинових снюсів суворий запобіжний підхід, щоб ці продукти не створювали нових ринків: заборонити або регулювати для забезпечення високого рівня захисту здоров’я людини[34]. Держпродспоживслужба – інституційний майданчик для тютюнової індустрії? Всупереч статті 5.3 РКБТ ВООЗ та статті 4 Закону України №2899-IV, які зобовʼязують “захищати політику здоровʼя від впливу комерційних та інших корпоративних інтересів тютюнової індустрії”, Держпродспоживслужба стала майданчиком для просування вигідних тютюновій індустрії рішень: в січні 2025 року організувала експертну дискусію[35], де ключовими “громадськими” спікерами стали особи з бізнес-зв’язками у сфері тютюну[36]. На цій події Голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук висловив підтримку врегулюванню нікотинових снюсів. Після заходу Держпродспоживслужба направила листа[37] до Комітету з питань здоровʼя нації із закликом врегулювати вміст нікотину
Як тютюнова індустрія втручається у політики здоровʼя: тактика нормативного спаму
В цій статті 01. Тютюнова індустрія в Україні: огляд тактик втручання 02. Групи впливу тютюнової індустрії 03. Організації, які надають комерційні послуги тютюновим корпораціям 04. Діяльність тютюнової індустрії під прикриттям соціальної відповідальності бізнесу 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Закон №1978-IX: нормативний спам як спосіб послаблення ефективних антитютюнових ініціатив 02. Втручання в розробку Закону №4115-IX про підвищення акцизів на тютюнові вироби 03. Які наслідки законодавчого втручання тютюнової індустрії 04. Посилання Поділитись У березні 2006 року, Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ)[1], і таким чином приєдналася до основного міжнародного документу захисту населення від шкідливого впливу тютюну та нікотину. Відтоді Україна запровадила низку ефективних заходів контролю над тютюном, які дали відчутні результати: заборона куріння на робочих місцях та у всіх громадських приміщеннях, заборона реклами та спонсорства тютюнових виробів, впровадження медичних попереджень, підвищення акцизів. У період з 2005 по 2017 роки поширеність куріння серед дітей зменшилася на 43%, а серед дорослих – на 20% з 2010 по 2017 рік[2]. Водночас будь-яка законодавча ініціатива, спрямована на захист здоров’я населення, неминуче стикається зі спротивом тютюнової індустрії, мета якої – продавати тютюнові та нікотинові вироби й зберігати вплив на процес формування політик, аби й надалі залучати нових споживачів, передусім серед дітей[3]. Керівні принципи до статті 5.3 РКБТ ВООЗ визначають: «Тютюнова індустрія не повинна бути партнером у жодних ініціативах, пов’язаних із розробкою або впровадженням політики у сфері охорони здоров’я, оскільки її інтереси прямо суперечать цілям громадського здоров’я». Корпоративна політична активність тютюнових компаній (Corporate Political Activity) детально описана у дослідженні “Policy Dystopia Model”[4], розробленому на основі великого масиву доказів, зокрема внутрішніх документів індустрії. Згідно з цією моделлю, стикаючись із політичними ініціативами, спрямованими на захист населення від тютюну, індустрія прагне досягти одного з кількох бажаних результатів: скасування або провалу політики; відтермінування регулювання; послаблення регулювання; “закриття законодавчого простору” – створення умов, які ускладнюють майбутні регуляторні ініціативи; після ухвалення політики – спроби її скасування, обходу або саботажу виконання. ВООЗ виокремлює такі нормативні тактики тютюнової індустрії: надання проєктів нормативно-правових актів або їх положень, що містять формулювання на користь індустрії, прогалини в механізмах правозастосування або обмежувальні формулювання; просування політик, які відволікають ресурси або фінансування від заходів з контролю над тютюном; зміщення фокусу на менш ефективні заходи контролю над тютюном. Лобістські тактики тютюнової індустрії включають: надання фінансових внесків на користь виборчих кампаній безпосередньо або опосередковано політикам чи політичним партіям; здійснення лобіювання напряму та через галузеві об’єднання (наприклад, Американську торговельну палату); використання процедурних підстав або механізмів захисту торгівлі та інвестицій для оскарження політик контролю над тютюном і створення загроз ухваленню законодавства[6]. Одним із ключових правових інструментів тютюнової індустрії є реєстрація в комерційних інтересах тютюнової індустрії альтернативних законопроєктів та масове подання поправок (так званий “нормативний спам”) з метою затягування розгляду, послаблення рішень, відтермінування набрання чинності, спотворення законодавства і неможливості його виконання. Розглянемо, як ця тактика застосовуються в Україні на прикладі двох законів: №1978-IX[7] (посилення нецінових обмежень) та №4115-IX[8] (акцизна політика). Закон №1978-IX: нормативний спам як спосіб послаблення ефективних антитютюнових ініціатив Які зміни запровадив Закон №1978-IX Закон України №1978-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну» (первинно – законопроєкт №4358) був ухвалений у грудні 2021 року та запровадив значне посилення нецінових антитютюнових заходів, зокрема: забезпечення повноцінного бездимного середовища в усіх громадських та робочих приміщеннях – заборона куріння тютюнових виробів для нагрівання (ТВЕН) на рівні з сигаретами та електронними сигаретами; запровадження медичних попереджень на пачках е-сигарет, збільшення комбінованих медичних попереджень на пачках сигарет до 65% від площі упаковки; заборона продажу сигарет та е-сигарет з характерним смаком та ароматом; заборона реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів для нагрівання, електронних сигарет та рідин до них; встановлення штрафу за їхню реалізацію особам, які не досягли 18 років. Інфографіка ГО «Життя» з ключовими нормами законопроєкту №4358 Однак, внаслідок втручання тютюнової індустрії, із законопроєкту було виключено положення про ліквідацію рекламної викладки тютюнових виробів, що є формою реклами тютюнової продукції, запровадження на пачках тютюнових виробів для нагрівання комбінованих (текст+картинка) медичних попереджень розміром 65% та заборону ароматизованих добавок для ТВЕН. Слабші альтернативи або “законодавчий спам” Так званий «законодавчий спам» – це реєстрація кількох альтернативних законопроєктів до основного з метою послаблення, відтермінування або блокування ефективних регуляторних рішень. Таким чином, тютюнова індустрія через повʼязаних депутатів намагається використовувати можливості процедури розгляду нормативних актів для забезпечення своїх комерційних інтересів. В процесі розгляду закону №1978-IX було внесено 5 альтернативних ініціатив, спрямованих на його блокування та послаблення. Усі вони були суттєво слабшими за основний законопроєкт та передбачали виведення тютюнових виробів для нагрівання (ТВЕН) та пристроїв для нагрівання тютюну з-під повноцінного регулювання: збереження ароматизованих ТВЕН, можливість їх вживання у закладах ресторанного господарства, запровадження менших медичних попереджень, ніж пропонував основний законопроєкт, відсутність заборони реклами тютюнових виробів для нагрівання та пристроїв для їх використання та послаблювали чинне на той момент законодавство. Положення альтернативних ініціатив суперечили міжнародним зобов’язанням України щодо імплементації норм РКБТ ВООЗ та Директиви 2014/40/ЄС. У кількох випадках одні й ті самі депутати реєстрували кілька альтернатив, що є характерною ознакою законодавчого спаму: Марʼян Заблоцький та Євген Петруняк реєстрували законопроєкти № 4358-1 та №4358-5, якими окрім іншого пропонували повернути куріння в ресторани, Іван Шинкаренко – законопроєкти №4358-2 та №4358-4. Окрім того, деякі з ініціаторів альтернативних законопроєктів раніше були викриті у відстоюванні інтересів тютюнової індустрії. Серед них: Марʼян Заблоцький – до серпня 2019 року очолював ГО “Українське товариство економічних свобод”, яка отримала від Philip Morris International 427 тис. дол. впродовж 2017–2019 років[9][10][11]; Євген Петруняк – відстоював відтермінування запровадження акцизів на ТВЕН та сигарили на рівні з сигаретами з 1.01.2021 року до 1.01.2022 року, відстоював рекламу та продаж неповнолітнім пристроїв для куріння тютюнових виробів IQOS, glo[12]. Олексій Ковальов – помічницею[13] була Валентина Хоменко, Генеральний директор Української асоціації виробників тютюнових виробів «Укртютюн» (засновники – транснаціональні тютюнові корпорації) з січня по липень 2021 року, що підтверджує представництво депутатом інтересів учасників тютюнового ринку[14]. Поправковий спам Ще однією з тактик тютюнової індустрії є подання великої кількості поправок, аби затягнути та заплутати процес розгляду законопроєкту. Це один із найпоширеніших і найменш прозорих способів впливу: поправки подаються масово (інколи сотні); часто – без належного обґрунтування; поправки можуть: змінювати одне слово, але кардинально міняти зміст; вводити винятки «для певних категорій виробів»; змінювати визначення; вилучати певні категорії
Загроза запровадження стимулювання вирощування тютюну в Україні
В цій статті 01. Тютюнова індустрія в Україні: огляд тактик втручання 02. Групи впливу тютюнової індустрії 03. Організації, які надають комерційні послуги тютюновим корпораціям 04. Діяльність тютюнової індустрії під прикриттям соціальної відповідальності бізнесу 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Міжнародні зусилля та зобов’язання України щодо сприяння відмові від вирощування тютюну 02. Законодавчі ініціативи щодо стимулювання вирощування тютюну у 2024-2025 роках 03. Посилання Поділитись Вирощування тютюну є глобальною проблемою, що становить[1] загрозу для здоровʼя людей, довкіллю та суперечить[2] сталому розвитку. Україні вдалося вийти із залежності від вирощування тютюну: за останні десятиліття[3] сільськогосподарський комплекс відмовився від вирощування тютюну та перейшов на інші, безпечні та економічно цінні культури, що сприяли зменшенню професійних ризиків і знизили екологічне навантаження. Наразі у світі основні обсяги вирощування тютюну зосереджені у теплих і вологих регіонах із великою кількістю дешевої робочої сили, зокрема в Зімбабве, Малаві, Китаї, Індії та Бразилії[4]. Просування ідеї відновлення вирощування тютюну відбувається[5] за класичною для тютюнової індустрії моделлю формування «широкого кола зацікавлених сторін», де під прикриттям підтримки фермерів, регіонального розвитку або зайнятості фактично просуваються комерційні інтереси виробників тютюнових виробів. Така стратегія неодноразово фіксувалася[6] в інших країнах і розглядається[7] ВООЗ як форма втручання тютюнової промисловості у формування політики. За даними Державної служби статистики України, станом на 2024 рік, обсяги вирощування тютюну в Україні становлять 22,5 тис центнерів (2 250 тонн)[8]. При цьому, площа посівів складає всього 1,1 тис гектарів (0,01% від загальної площі посівів технічних культур в Україні). Втім, наприкінці 2024 року в Україні активізувалися законодавчі ініціативи, спрямовані на стимулювання вирощування тютюну, що може свідчити про вплив тютюнової індустрії[9] на формування державної політики всупереч принципам захисту громадського здоров’я. Міжнародні зусилля та зобов’язання України щодо сприяння відмові від вирощування тютюну У 2006 році Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну[10], яка встановлює комплекс зобов’язань, спрямованих на зменшення масштабів тютюнового виробництва та споживання, а також на захист державної політики від втручання тютюнової індустрії. Зокрема: стаття 17 Конвенції закликає Сторони сприяти розвитку економічно життєздатних альтернатив для осіб, що займаються вирощуванням та виробництвом тютюну; стаття 18 Конвенції зобов’язує належним чином враховувати питання охорони довкілля та здоров’я населення під час ведення будь-якої діяльності, пов’язаної з вирощуванням та виробництвом тютюнових виробів. Важливість виконання РКБТ ВООЗ підкріплена також Указом Президента України № 722/2019[11], яким визначено завдання 3.а — активізувати імплементацію РКБТ у всіх сферах державної політики. Водночас стимулювання вирощування тютюну прямо суперечить Цілям сталого розвитку[12], зокрема цілям 3 (міцне здоров’я і благополуччя), 8 (гідна праця та економічне зростання), 12 (відповідальне споживання і виробництво) та 15 (збереження екосистем). В Україні щороку понад 100 000 людей[13] передчасно помирають від хвороб, спричинених тютюном. За даними ВООЗ, працівники тютюнових плантацій страждають від нікотинового отруєння[14] («хвороби зеленого тютюну»), адже під час збору листя нікотин всмоктується через шкіру. Кожен четвертий фермер, задіяний у вирощуванні тютюну, має симптоми гострого отруєння, а вплив токсичних речовин переноситься на членів їхніх родин, зокрема дітей. Відновлення тютюнових посівів означатиме збільшення кількості працівників, підданих професійним ризикам, і водночас посилення тютюнової епідемії через формування нових економічних залежностей громад. Крім цього, вирощування тютюну є високовитратним для довкілля. За оцінками ВООЗ, глобально тютюнова індустрія щороку знищує[15] 600 мільйонів дерев, займає понад 200 000 гектарів родючих земель та споживає понад 22 мільярди тонн води. Для України такі наслідки становлять загрозу продовольчій безпеці та сталому розвитку аграрного сектору. Розширення тютюнових посівів потребуватиме значних обсягів ручної праці та призведе до витіснення культур, що мають реальну економічну цінність і є необхідними для забезпечення внутрішнього ринку харчових продуктів. Законодавчі ініціативи щодо стимулювання вирощування тютюну у 2024-2025 роках Протягом 2024-2025 років у Верховній Раді України було зареєстровано низку законопроєктів, спрямованих на відновлення і стимулювання вирощування тютюну в Україні та встановлення квот на використання українського тютюну у виробництві тютюнових виробів. Зокрема, 15 серпня 2025 року народний депутат Мар’ян Заблоцький, який до роботи в парламенті очолював ГО «Українське товариство економічних свобод» і впродовж 2017–2019 років отримав[16] фінансування від тютюнової компанії Philip Morris International на суму 427 тис. доларів, зареєстрував законопроєкт №13628[17], який передбачав встановлення квот для використання українського тютюну у виробництві тютюнових виробів — від 2% у 2027 році до 5% у 2029 року, створюючи економічні стимули для вирощування тютюнової сировини на території України. Під час розгляду 8 жовтня 2025 року законопроєкт №13628 був відхилений парламентом. Зауважимо, що законопроєкт №13628 не є ані першою, ані останньою спробою стимулювання вирощування тютюну в Україні: протягом 2024-2025 років у парламенті регулярно з’являлися законодавчі ініціативи[18] з аналогічним спрямуванням, що передбачали встановлення обов’язкових квот на використання української тютюнової сировини у виробництві тютюнових виробів та поступове підвищення таких квот протягом кількох років. Станом на грудень 2025 року були внесені нові пропозиції[19], всупереч міжнародним зобов’язанням України та принципам захисту громадського здоров’я. Варто також зазначити, що за даними журналістів, під час підготовки законодавчих змін відбулася[20] робоча група, на яку були запрошені представники тютюнової індустрії, тоді як представники експертної громадськості до складу учасників не були включені. При розробці державної політики у сфері попередження та зменшення вживання тютюну та нікотину, стаття 4 Закону України №2899-IV[21] встановлює пріоритет політики охорони здоров’я над фінансовими, податковими та корпоративними інтересами осіб, пов’язаних з тютюновою промисловістю. Цей принцип підтверджується статтею 5.3 РКБТ ВООЗ, яка наголошує на необхідності захищати політику охорони здоров’я від комерційного та корпоративного впливу тютюнової індустрії. Таким чином, спроби стимулювання вирощування тютюну створюють умови для поглиблення залежності України від сировинної економіки повʼязаної з тютюновою індустрією, характерної для країн із низьким рівнем доходів та загрозами для здоровʼя людей та довкілля, що суперечить задекларованим Урядом стратегічним цілям України. Ця стаття підготовлена за підтримки гранту від організації Vital Strategies від імені фонду Bloomberg Philanthropies. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю авторів і ні за яких обставин не може розглядатися як відображення позицій донорів. [1] https://applications.emro.who.int/docs/Fact_Sheet_TFI_2014_EN_15314.pdf [2] http://tobaccocontrol.org.ua/uploads/resource/file/48/58fcede58328a.pdf [3] https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2021/sg/ovuzpsg/Arh_ovuzpsg_2025_u.html [4] https://www.who.int/campaigns/world-no-tobacco-day/2023/top-50-tobacco-growing-countries [5] https://exposetobacco.org/wp-content/uploads/Growers-Fact-Sheet.pdf [6] https://www.gov.uk/government/publications/protocol-for-engagement-with-stakeholders-with-links-to-the-tobacco-industry/guidance-for-government-engagement-with-the-tobacco-industry?utm_source=chatgpt.com [7] https://fctc.who.int/newsroom/news/item/22-10-2025-tobacco-industry-targets-who-fctc-cop-and-mop-negotiations-parties-urged-to-stay-vigilant [8] https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2022/sg/pvzu/arch_pvxu_reg.htm [9] https://center-life.org/zolota-kosa-2024/ [10] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/897_001#Text [11] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text [12]https://www.undp.org/uk/ukraine/tsili-staloho-rozvytku [13] https://phc.org.ua/news/mizhnarodniy-den-vidmovi-vid-kurinnya-naykrasche-rishennya-dlya-vashogo-zdorovya-pripiniti [14] https://www.who.int/news-room/questions-and-answers/item/world-no-tobacco-day-2023—grow-food–not-tobacco [15] https://www.who.int/news/item/31-05-2022-who-raises-alarm-on-tobacco-industry-environmental-impact [16] https://www.pmi.com/resources/docs/default-source/our_company/transparency/charitable-contributions-2017.pdf?sfvrsn=86a487b5_2 [17] https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/57078 [18] https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/45324
Один клік до залежності: легалізація дистанційної торгівлі тютюновими виробами
В цій статті 01. Тютюнова індустрія в Україні: огляд тактик втручання 02. Групи впливу тютюнової індустрії 03. Організації, які надають комерційні послуги тютюновим корпораціям 04. Діяльність тютюнової індустрії під прикриттям соціальної відповідальності бізнесу 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Як було впроваджено дистанційну торгівлю тютюном і нікотином в Україні 02. Ризики продажу тютюнових і нікотинових виробів через Інтернет 03. Посилання Поділитись Попри задекларований Україною курс на посилення заходів із контролю над тютюном і нікотином та виконання міжнародних зобов’язань відповідно Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ ВООЗ)[1], у 2024 році Верховна Рада України ухвалила закон, який легалізував дистанційну торгівлю тютюновими та нікотиновими виробами в Україні, створивши умови для зростання доступності таких виробів, у тому числі, серед дітей та підлітків. Перебіг ухвалення цього рішення свідчить про втручання тютюнової індустрії у формування державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей: легалізація дистанційної торгівлі (онлайн-продажу) послаблює контроль віку покупців, підвищує доступність тютюну і нікотину та підриває ефективність заходів зі зменшення тютюнової й нікотинової залежності. Водночас, досвід інших країн і положення РКБТ ВООЗ однозначно підтверджують: дистанційна торгівля тютюновими виробами є формою стимулювання їх продажу, а її заборона – одним із найефективніших інструментів захисту здоров’я населення, передусім дітей і молоді[2]. Як було впроваджено дистанційну торгівлю тютюном і нікотином в Україні Керівні принципи щодо імплементації статті 13 РКБТ ВООЗ[3] визначають, що продаж тютюнових виробів через Інтернет за своєю суттю включає рекламу та стимулювання продажу. Відповідно до рішення Конференції Сторін FCTC/COP/3/9[4] від 2 вересня 2008 року, найефективніший спосіб уникнути онлайн-просування тютюнових виробів – заборонити дистанційний продаж тютюну. Там, де заборона ще не введена, рекомендується обмежувати онлайн-продаж до текстового переліку виробів із цінами без зображень або будь-яких рекламних елементів. Заборона торгівлі тютюновими виробами через Інтернет запроваджена[5] в понад 50 країнах світу, серед яких значну частину становлять європейські держави: Естонія, Фінляндія, Франція, Латвія, Нідерланди, Польща, Словенія та Іспанія та інші. Крім того, заборона дистанційної торгівлі сприяє зниженню рівня нелегальної торгівлі тютюновими виробами та відповідає статті 11 Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами[6], яка передбачає, що кожна Сторона розглядає можливість заборони роздрібної торгівлі тютюновими виробами через Інтернет, телекомунікаційні або будь-які інші новітні технологічні засоби продажу. До 2024 року Закон України №481/95-ВР[7] забороняв продаж тютюнових виробів у невизначених місцях, що фактично виключало їх реалізацію через інтернет-магазини шляхом дистанційної торгівлі. Закон визначав, що реалізація тютюнових виробів відбувається: лише у місцях торгівлі, які є приміщенням, за наявності ліцензії, у присутності споживача для перевірки віку на запит продавця. Такі вимоги забезпечували можливість контролю за зберіганням тютюнових та нікотинових виробів та відповідальність продавця і субʼєкта господарювання за належну перевірку віку споживача. Як свідчать дані[8] Державної податкової служби України, продаж тютюнових виробів через інтернет суперечив чинним на той час вимогам законодавства. Попри позицію Міністерства охорони здоровʼя України та численні зауваження експертів з громадського здоров`я, 18 червня 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон України №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»[9]. Закон набрав чинності 27 липня 2024 року після підписання Президентом. Одним із його нововведень стала норма, яка передбачає можливість здійснення дистанційної торгівлі тютюновими та нікотиновими виробами із використанням електронних засобів зв’язку. Такий крок суперечить політикам MPOWER та положенням РКБТ ВООЗ, оскільки істотно розширює доступність до цих виробів, зокрема для дітей та підлітків, та підриває зусилля держави щодо зменшення рівня тютюнової і нікотинової залежності. Відповідно до оновленої редакції Закону[10], норми щодо дистанційної торгівлі тютюновими і нікотиновими виробами набирають чинності з 1 листопада 2026 року. Ініціатором таких законодавчих змін виступив голова Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Співавторами законопроєкту стали народні депутати: Ігор Марчук, Ярослав Железняк, Мар’яна Безугла, Ігор Васильєв, Олександр Сова, Василь Вірастюк, Вікторія Кінзбурська та Сергій Швець. На етапі розгляду відповідних змін Комітет Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування пропонував[11] вилучити положення, які передбачають впровадження дистанційної торгівлі тютюновими виробами, електронними сигаретами та алкогольними напоями, залишивши можливість реалізації цієї продукції виключно у місцях торгівлі як це передбачено чинним законодавством. Під час засідання[12] Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики народні депутати Данило Гетманцев та Ярослав Железняк відстоювали необхідність легалізації дистанційної торгівлі тютюновими та нікотиновими виробами тим, що її заборона шкодитиме легальному бізнесу та сприятиме зміцненню позицій нелегальних виробників і дистриб’юторів. Така позиція фактично відображає комерційні інтереси тютюнової та алкогольної індустрії, оскільки розширює збут через дистанційну торгівлю та створює передумови для збільшення обсягів продажів і доступності цих виробів для наступних поколінь споживачів, які мають вищий рівень користування веб-ресурсами. Разом із тим наведена позиція не враховує ключового ризику — відсутності дієвих механізмів вікової верифікації під час онлайн-замовлень та можливостей забезпечення контролю отримання тютюнових та нікотинових виробів повнолітніми. У таких умовах дистанційна торгівля істотно підвищує ймовірність придбання тютюнових виробів дітьми (особами до 18 років), що лише поглиблює проблему їх доступності та суперечить цілям охорони громадського здоров’я. Згідно з дослідженнями Київського міжнародного інституту соціології (КМІС)[13], проведеними на замовлення ВООЗ, в Україні лише 2,8% споживачів тютюну купують таку продукцію дистанційно. Це свідчить про те, що заборона онлайн-торгівлі мала б мінімальний економічний ефект для ринку, водночас істотно зменшуючи ризики доступу тютюну для дітей та підлітків. У межах опрацювання змін до законодавства, громадськість також провела моніторинг[14], під час якого було виявлено: 10 із 10 популярних супермаркетів, які пропонують онлайн-доставку, продали тютюнові вироби та алкогольні напої 14-річній волонтерці без жодної перевірки віку чи паспорта. Такі факти свідчать про систематичне порушення законодавства і демонструють, що індустрія використовує онлайн-продажі для збільшення прибутків за рахунок здоров’я дітей та молоді. Також у процесі законодавчої діяльності щодо ухвалення Закону №3817-IX у квітні 2024 року Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев відвідував заходи[15], організовані Healthy Initiatives — організацією, що фінансується[16] компанією Philip Morris, — за участі Асоціації “Укртютюн”, засновниками якої є 4 транснаціональні тютюнові компанії (Imperial Tobacco, British American Tobacco, Japan Tobacco International, Philip Morris). Ризики продажу тютюнових і нікотинових виробів через Інтернет Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, тютюн забирає[17] понад 8 мільйонів життів курців та 1,3 мільйона некурців, які піддаються впливу пасивного куріння. Українська економіка щороку
Преференція 25% на акциз для тютюнових виробів для нагрівання – хрестоматійний приклад втручання тютюнової індустрії
В цій статті 01. Тютюнова індустрія в Україні: огляд тактик втручання 02. Групи впливу тютюнової індустрії 03. Організації, які надають комерційні послуги тютюновим корпораціям 04. Діяльність тютюнової індустрії під прикриттям соціальної відповідальності бізнесу 05. Посилання Поділитись В цій статті Передумови до перегляду акцизних податків на тютюнові вироби Новий акцизний план – розроблений з участю тютюнової індустрії Аргументи тютюнової індустрії під час розробки та ухвалення закону №4115-IX Тактики тютюнової індустрії під час розробки та ухвалення закону №4115-IX Затягування підписання Податкову преференцію отримали тютюнові компанії-спонсори війни Тютюновий тягар для України Джерела Поділитись За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, підвищення акцизів на тютюнові та нікотинові вироби є найбільш ефективним інструментом зменшення їхнього споживання. За розрахунками Світового банку, підвищення вартості пачки сигарет на 10% дозволяє знизити споживання наркотичної тютюнової продукції на 6-8% у державах з низьким та середнім рівнем доходу, до яких належить Україна. Саме тому тютюнова індустрія послідовно протидіє будь-яким податковим ініціативам, що можуть обмежити її прибутки. Зображення: World Health Organization Україна не стала винятком. Закон №4115-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок акцизного податку на тютюнові вироби» викликав значний резонанс від моменту його розробки до підписання Президентом, яке затрималося на три місяці. Цей кейс став хрестоматійним прикладом системного втручання тютюнової індустрії у процес формування політики захисту громадського здоровʼя, наслідком чого стало створення умов для збереження цінової доступності тютюнових виробів для молоді та недоотримання державним бюджетом мільярдів гривень. Передумови до перегляду акцизних податків на тютюнові вироби Обравши незворотний курс на європейську інтеграцію, Україна зобов’язалася адаптувати національне законодавство до права ЄС, зокрема імплементувати вимоги Директиви 2011/64/ЄС, яка передбачає встановлення мінімального акцизного оподаткування сигарет на рівні 90 євро за 1000 штук. З цією метою на 2018-2025 роки був запроваджений 8-річний план щорічного підвищення акцизів на тютюнові вироби на 20% з додатковим підвищенням на 9% з 1 липня 2019 року. Це була ефективна стратегія, яка сприяла зниженню споживання тютюнових виробів серед населення, а також забезпечувала наповнення бюджету за рахунок шкідливого продукту. У 2024 році надходження Держбюджету України від акцизів на тютюнові вироби та рідини, що використовуються у е-сигаретах, склали 96,6 млрд грн. У 2021 році Україна зробила ще один прогресивний крок назустріч захисту молоді від тютюну – гармонізувала акциз на сигарили та тютюнові вироби для нагрівання (ТВЕН, використовуються з пристроями “IQOS”, “ploom”, “glo”) до рівня мінімального акцизного зобовʼязання на сигарети. Таким рішенням Україна стримувала доступність ТВЕН, які тоді мали значні регуляторні преференції (необмежена реклама, відсутність медичних попереджень, дозвіл курити в громадських приміщеннях), та забезпечувала сталість акцизних надходжень до держбюджету України. Тільки за перший рік гармонізованого оподаткування надходження від акцизу на ТВЕН зросли у 6 разів порівняно з попереднім 2020 роком з 1,7 млрд грн до 10,2 млрд грн, у 2024 році цей показник сягнув 17,9 мільярдів гривень. Директор ВООЗ у Листі до Президента України відзначив це прогресивне рішення як приклад для міжнародної спільноти у захисті здоровʼя населення. Однак через інфляцію та девальвацію гривні, зокрема, спричинені війною, вже у 2022 році стало зрозуміло, що Україна не досягне акцизу рівня ЄС у 2025 році, а отже план підвищення акцизів необхідно переглядати. Тютюнова індустрія також усвідомлювала неминучість цього рішення й почала застосовувати свій арсенал тактик уже на початковому етапі формування політики. Новий акцизний план – розроблений з участю тютюнової індустрії Наприкінці 2023 року Міністерство фінансів України винесло на громадське обговорення, а 18 березня 2024 року зареєструвало у Верховній Раді законопроєкт №11090 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок акцизного податку на тютюнові вироби», який пропонував наступні зміни: Позитивні рішення Слабкі рішення Переведення розрахунку акцизів на тютюнові та нікотинові вироби в євро задля уникнення впливу девальвації. План підвищення акцизів на сигарети до 90 євро за 1000 штук до 2028 року (мінімальний рівень Європейського Союзу, зобовʼязання до Директиви 2011/64/EU). Встановлення ставки на рідини для електронних сигарет 300 євро за 1 літр у 2025 році. Створення преференції 25% на акциз для тютюнових виробів для електричного нагрівання у порівнянні з сигаретами (72 євро/1000 шт. до 2028 року). Відтак імплементацію Директиви 2011/64/ЄС, яка є зобовʼязанням для вступу в ЄС, уряд запропонував розтягнути на 14 років після підписання Угоди про асоціацію України та ЄС. Наведена нижче таблиця демонструє слабку динаміку щорічного підвищення ставок акцизного податку на сигарети та ТВЕН у 2026-2028 роках, запропоновану Урядом. Виріб/рік 2025 2026 2027 2028 Сигарети (мінімальне акцизне зобовʼязання євро/1000 шт.) 78 82 (+5,13%) 86 (+4,88%) 90 (+4,65%) ТВЕН (специфічна акцизна ставка євро/1000 шт.) 70,4 70,8 (+0,6%) 71,14 (+0,5%) 72 (+1,2%) % преференції для ТВЕН порівняно з сигаретами 10,8% 15,8% 20,1% 25% У межах цієї ініціативи громадськість, не повʼязана з тютюновою індустрією рекомендувала: ліквідувати податкову преференцію для ТВЕН шляхом запровадження єдиного плану підвищення акцизів на сигарети та ТВЕН до рівня 90 євро за 1 000 штук; запровадити прогресивний графік підвищення акцизного податку до рівня 120 євро за 1 000 штук до 2028 року для всіх тютюнових виробів – з огляду, що середній рівень акцизу в країнах ЄС становить близько 180 євро, а не мінімальні 90 євро. У таблиці наведені розрахунки результів різних сценаріїв підвищення акцизів на тютюнові вироби до 2028 року Акцизна ставка на 1000 штук сигарет / ТВЕН Споживання тютюнових виробів Попередження передчасних смертей Надходження в держбюджет 90 / 78 євро пропозиція Міністерства фінансів Знизиться лише на 3,3%, а після 2026 року почне знову зростати* Запобігання 65 000 передчасних смертей до 2028 року* Залучення додаткових 3,69 млрд євро (157,8 млрд грн) до 2028 року* 90 / 90 євро Не обчислювалося Запобігання 87 485 передчасних смертей до 2028 року* Залучення додаткових 3,84 млрд євро (165,8 млрд грн) до 2028 року** 120 / 120 євро Зниження поширеності вживання тютюну до 2028 року на 8,4%* Запобігання 165 000 передчасних смертей* Залучення додаткових 5,22 млрд євро (223,7 млрд грн) до 2028 року* * розрахунки фахівців Віденського інституту міжнародних економічних досліджень (wiiw) ** розрахунки фахівців ГО “Життя” На графіках нижче зображено передбачувані наслідки двох сценаріїв підвищення акцизів на тютюнові вироби за розрахунками фахівців Віденського інституту міжнародних економічних досліджень (wiiw): сценарій 1 – план Міністерства фінансів – поступове підвищення акцизу на сигарети до 90 євро, на ТВЕН до 78 євро / 1000 штук до 2028 року; сценарій 2 – альтернативний план підвищення акцизу на сигарети та ТВЕН рівномірно