Викладка сигарет
В цій статті 01. Викладка сигарет як рекламний інструмент стимулювання продажів 02. Історія правового регулювання викладки сигарет в Україні 03. Законодавча прогалина в регулюванні заборони викладки сигарет 04. Законопроект № 4030а: пряма заборона викладки сигарет 05. Причини провалу голосування за законопроект № 4030а: тактики протидії тютюнової індустрії 06. Посилання Поділитись В цій статті 01. Викладка сигарет як рекламний інструмент стимулювання продажів 02. Історія правового регулювання викладки сигарет в Україні 03. Законодавча прогалина в регулюванні заборони викладки сигарет 04. Законопроект № 4030а: пряма заборона викладки сигарет 05. Причини провалу голосування за законопроект № 4030а: тактики протидії тютюнової індустрії 06. Посилання Поділитись Викладка сигарет — це оформлення вітрин, прикасових зон і спеціальних стелажів у супермаркетах шляхом розміщення сигарет на яскравому тлі в рамках, боксах та панно. При цьому використовуються яскраві дизайнерські рішення, підсвітка й аксесуари з тютюновими брендами. Доповнює картину також те, що до дизайну власне пачок сигарет також застосовуються нестандартні підходи з намаганням поліпшити й зробити цікавішим їхній зовнішній вигляд.[1] Викладка сигарет як рекламний інструмент стимулювання продажів Викладка сигарет як рекламний інструмент стала популярною після створення в Україні в 2011 році дистриб’юторської компанії-монополіста «Мегаполіс» (з 2016 року перейменована в TEDIS Ukraine).[2] Показово, що «Мегаполіс» заснований структурами російського мільярдера Ігоря Кесаєва, який є власником російського підприємства, що виробляє зброю для збройних сил Російської Федерації. Наразі Кесаєв офіційно не є бенефіціаром або засновником TEDIS Ukraine, проте журналісти видання «Українська правда» знайшли докази того, що компанія все ще з ним пов’язана.[3] Необхідність законодавчої заборони викладки сигарет як форми стимулювання продажів зумовлена принципами державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів та міжнародними зобов’язаннями України — зокрема тими, що стосуються ратифікованої в 2016 році Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ).[4] Згідно зі Статтею 13, Україна як держава-учасниця Конвенції взяла на себе зобов’язання ввести заборону на будь-які форми стимулювання продажів тютюнових виробів. При цьому пункт 12 Керівних принципів застосування Статті 13 прямо й чітко вказує, що навіть зображення тютюнових виробів у пунктах продажів вже є рекламою і стимулюванням, а пункт 13 вимагає запровадити повну заборону на будь-яке зображення та видимість тютюнових виробів у місцях продажів.[5] Строк для імплементації цих норм до національного законодавства для України закінчився 4 вересня 2011 року. При цьому відтермінування впровадження положень про заборону викладки по суті створює для тютюнової індустрії преференційний режим щодо маркетингу, що порушує ще й Статтю 5.3 РКБТ.[6] Всеукраїнський моніторинг коаліції «За вільну від тютюнового диму Україну» 2013[7] –2014[8] років показав, що в місцях продажу найчастіше використовуються такі форми викладки сигарет: викладка сигарет займає значну частину — переважно половину — вітрини; розміщення пачки у спеціальній рамці або на дисплеї; підсвітка окремих пачок; виставлення пачок на тлі особливих фонових малюнків; викладка сигарет у найбільш вигідних точках вітрини: на рівні очей споживачів, над касою, праворуч від віконця продажів у кіосках; використання збільшеного макету пачки; яскраві наклейки з ціною, торгові аксесуари із зображенням тютюнових брендів, монетниці для решти на касі; цінники, що розміщені безпосередньо на пачках та закривають попереджувальні написи. Отже, сигарети розміщують так, щоб їх одразу було видно потенційним покупцям, які щойно зайшли в магазин або проходять повз кіоск. При цьому нерідко біля сигарет виставляють солодощі та/або іграшки. Відповідно до Глобального опитування дорослих щодо вживання тютюну в Україні (GATS 2017), 72% українців вважають такі викладки сигарет рекламою.[9] Згідно з дослідженням 2016 року серед дітей 7-10 років діти також сприймають викладку сигарет як рекламу та пропаганду тютюнокуріння.[10] Глобальне опитування молоді щодо вживання тютюну в Україні серед молоді віком 13-15 років (GYTS 2017) показало, що понад 60% молодих людей помічали будь-яку рекламу або стимулювання продажу сигарет у місцях продажу.[11] В результаті нещодавнього дослідження, проведеного за підтримки UNICEF восени 2018 року, було отримано схожі дані: 60,4% молоді бачили рекламу сигарет, причому серед них 56,8% помічали її в кіосках, 48,9% —в прикасових зонах супермаркетів і лише 25,5% — в Інтернеті.[12] У 2015 році в Україні було понад 90 тис місць продажу сигарет. Згідно з моніторингом, проведеним роком раніше, в 2014 році, не менше 77% пунктів продажу використовують спеціальне обладнання.[13] Найчастіше місця продажів розташовані поблизу шкіл,[14] університетів, автобусних зупинок. Експерти сфери контролю над тютюном зазначають, що викладка сигарет орієнтована, передусім, на дітей, молодь і тих, хто кинув або намагається кинути курити.[15] Ці висновки підтверджуються дослідженням Школи громадського здоров’я Університету Джона Хопкінса, що було проведене в 2016 році спільно з ГО «Життя».[16] Психологічний механізм дії викладки такий: розміщення сигарет на рівні дитячих очей поруч із популярними серед молоді товарами, як-от солодощі або журнали, формує соціальну толерантність до куріння, а використання яскравих дизайнерських рішень підводить молодих людей до думки, що курити —це не тільки прийнятно, але й модно. З особами, які кинули курити, механізм викладки працює як нагадування. При цьому тютюнові компанії регулярно оновлюють візуальну складову вітрини для того, щоб люди не звикали до неї, а постійно звертали увагу на нові яскраві візуальні ефекти. Таким чином спеціальна викладка сигарет провокує спонтанні покупки і впливає на остаточний вибір покупця. Так, діти, котрі бачать сигарети у яскравих вітринах магазинів, на 64% більш схильні почати курити,[17] а 38% курців, які намагаються кинути курити, згодні, що наявність тютюнових виробів у вітринах магазинів викликає потяг до куріння.[18] Згідно з опитуванням, проведеним Київською школою економіки в 2016 році, майже щодня в 70% київських кіосків неповнолітні намагаються купити сигарети.[19] За даними видання «Економічна правда», той факт, що викладка сигарет є найбільш ефективним рекламним інструментом, неофіційно підтверджують і самі представники тютюнової індустрії. Кожна тютюнова компанія має власних торгових представників, які розміщують в точках продажу спеціальне обладнання та контролюють, щоб сигарети їхньої компанії займали найбільш вигідне розміщення у вітринах і за кількістю переважали конкурентів. Торгові представники ведуть спеціальну звітність щодо усіх точок продажу, де після кожного візиту на точку фіксують дані про тип встановленого там обладнання, кількість і конкретне розміщення на вітрині пачок сигарет їхньої компанії та компаній-конкурентів. Згодом ця інформація порівнюється з результатами продажів на точці. Оновлення викладки постачальниками й представниками тютюнових компаній проводиться систематично. У свою чергу власники торгових точок отримують гонорар за розміщення спеціального обладнання. Представники тютюнових компаній конкурують за найбільш вигідні для викладки місця, від чого власники торгових точок отримують значні доходи.[20] За даними Київської школи економіки, заборона викладки сигарет може знизити ймовірність почати або продовжити курити на 23%.[21] Крім того, вторинним результатом заборони викладки буде скорочення витрат на лікування хвороб, викликаних тютюнокурінням. Заборону видимого розміщення тютюнових пачок уже запроваджено в багатьох країнах,
Директива № 2014/40/ЄС
В цій статті 01. Директива № 2014/40/ЄС: основні положення та міжнародні зобов’язання України 02. Законопроект № 2430: перша спроба імплементації Директиви № 2014/40/ЄС 03. Законопроект № 2820 04. Тактики протидії тютюновій індустрії 05. Посилання Поділитись В цій статті 01. Директива № 2014/40/ЄС: основні положення та міжнародні зобов’язання України 02. Законопроект № 2430: перша спроба імплементації Директиви № 2014/40/ЄС 03. Законопроект № 2820 04. Тактики протидії тютюновій індустрії 05. Посилання Поділитись Директива № 2014/40/ЄС: основні положення та міжнародні зобов’язання України У вересні 2014 року Україна ратифікувала Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом (далі — Угода)[1] , взявши на себе низку зобов’язань. Одним з таких зобов’язань є імплементація протягом 2 років з дати набрання чинності Угодою Директиви № 2001/37/ЄС від 5 червня 2001 року про зближення законодавчих, нормативних та адміністративних актів щодо виробництва, презентації та реалізації тютюнових виробів[2] . Проте незабаром після підписання Україною Угоди в самому Європейському Союзі зазначену Директиву було скасовано у зв’язку з ухваленням більш прогресивної Директиви № 2014/40/ЄС[3] . Внаслідок цього виникла правова колізія: текст Угоди українською мовою був опублікований на офіційному сайті Комітету з євроінтеграції ВРУ 20 червня 2013 року, а парафували Угоду в Брюсселі глави переговорних делегацій 30 березня 2012 року, тож нова Директива № 2014/40/ЄС від 3 квітня 2014 року технічно не могла бути частиною офіційного тексту Угоди[4] . Разом з тим, Уряд визнав необхідність прийняття саме Директиви № 2014/40/ЄС. Так, постановою Кабінету Міністрів № 1109 від 18.12.2018 затверджено план заходів з виконання Угоди[5] , в якому передбачена розробка законопроектів на основі положень нової Директиви № 2014/40/ЄС. Нова Директива 2014 року, порівняно з Директивою 2001 року, охоплює значно ширше коло питань щодо контролю над тютюном. Зокрема, Директива передбачає[6] : заборону ароматизованих сигарет та сигарет зі смаковими добавками[7] ; більш помітні попередження про шкоду куріння з бібліотеки ЄС на пачках сигарет (розміщення з двох сторін пачки ілюстрацій хвороб, викликаних курінням, розміром 65% від її площі); вимогу про надання в Міністерство охорони здоров’я відкритої інформації про інгредієнти, що містяться в тютюнових виробах; заборону маркетингових маніпуляцій із зазначенням на сигаретних пачках вмісту смол та нікотину; нормативне регулювання продажу електронних сигарет і трав’яних виробів для куріння; повну заборону реклами тютюнових виробів у мережі Інтернет. Крістіна Майєр-Штендер, керівник програми з контролю над тютюном департаменту боротьби з неінфекційними захворюваннями та сприяння здоровому способу життя Європейського Бюро ВООЗ, звернула увагу на те, що стара Директива № 2001/ 37/ЄС, з моменту ухвалення якої минуло 18 років, наразі є вже неефективною, і для поліпшення громадського здоров’я необхідно приймати Директиву № 2014/40/ЄС[8] . Таку ж думку висловив колишній глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський[9] . Важливість Директиви № 2014/40/ЄС полягає в тому, що її норми забороняють або вводять обмеження на застосування тютюновою індустрією нових маркетингових технологій, спрямованих на посилення залежності від тютюнопаління, підвищення привабливості тютюнових виробів і створення ілюзії меншої шкоди. Так, наприклад, різні ароматизатори та смакові добавки, що містяться в тютюнових виробах, при горінні виділяють токсичні речовини[10] і підсилюють залежність[11] . При цьому часто відсутня інформація про шкоду тих чи інших інгредієнтів. Не менш важливим положенням Директиви є регулювання ринку електронних сигарет: за даними Глобального опитування молоді щодо вживання тютюну (GYTS 2017)[12] , кожна п’ята дитина в Україні вживає електронні сигарети, які продаються в нашій країні без вікових обмежень та відповідних попереджень (Україна є єдиною країною в Європі, яка до цього часу не регулює ринок електронних сигарет[13] ). Водночас, всупереч поширеному міфу, використання електронних сигарет перешкоджає, а не сприяє відмові від куріння звичайних сигарет[14] . Ще одним способом створення ілюзії меншої шкоди сигарет є зазначення на пачках вмісту смол та нікотину, яке також забороняється Директивою, оскільки насправді сигарети з нижчим вмістом нікотину не менш шкідливі[15] , ніж вироби з вищим вмістом. Також надзвичайно важливим є регулювання візуального оформлення сигаретних пачок: дослідження підтверджують, що попередження про шкоду вживання тютюну на сигаретних пачках дійсно сприяє зниженню поширеності куріння[16] , тоді як використання стильних гарно оформлених пачок має протилежний ефект. Таким чином, впровадження положень Директиви здатне значною мірою зменшити привабливість куріння, особливо серед жінок та молоді[17] . Ефективність передбачених Директивою заходів підтверджується і тим, що в Євросоюзі тютюнові корпорації Philip Morris International та Imperial Tobacco витратили мільйони на спроби відтягнути її ухвалення або виключити з тексту найбільш несприятливі для індустрії положення. Статтю-розслідування про це в 2013 році опублікувала британська газета The Observer[18]. В Україні лобісти тютюнової індустрії стверджують, що імплементація Директиви № 2014/40/ЄС формально суперечить тексту Угоди і навіть може бути розцінена Євросоюзом як порушення Угоди[19] . Проте в статті 31 Директиви № 2014/40/ЄС зазначено, що стара Директива № 2001/37/ЄС скасовується з 20 травня 2016 року. Таким чином, положення Угоди про запровадження Україною скасованої Директиви повинне тлумачитися як зобов’язання імплементувати нову Директиву 2014 року[20] . На території ЄС положення нової Директиви виконуються з 20 травня 2016 року. Законопроект № 2430: перша спроба імплементації Директиви № 2014/40/ЄС 19 березня 2015 року група народних депутатів 8-го скликання зареєструвала законопроект № 2430[21] , розроблений для впровадження нової Директиви № 2014/40/ЄС та з урахуванням положень Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ ВООЗ). Законопроект було підтримано коаліцією «Реанімаційний пакет реформ» та включено в дорожню карту реформ на 2015 рік[22] . Проте вже через день після реєстрації законопроекту сумнозвісний фігурант кримінальної справи про топ-корупцію Роман Насіров, який тоді обіймав посаду голови податкового комітету, подав на ім’я Голови ВР України лист з проханням передати законопроект № 2430 у його комітет[23] . Незважаючи на те, що документ не містив норм щодо оподаткування або зміни вартості тютюнових виробів, у відповідь на звернення Насірова податковий комітет був визначений як головний (див. детальніше про зв’язки Насірова з тютюновою індустрією)[24] . Згідно з нормами чинного законодавства, головний комітет повинен розглянути законопроект впродовж місяця з дня реєстрації. Однак всупереч вимогам законодавства документ не було розглянуто у встановлений строк. Крім того, троє народних депутатів (Геннадій Кривошея («Народний фронт»), Віталій Сташук («Народний фронт») і Борис Козир («Блок Петра Порошенка»)) подали альтернативний законопроект № 2430-1[25 ] , яким запропонували імплементувати застарілу і вже неефективну Директиву 2001 року. Альтернативний законопроект пропонує лише мінімальні зміни, які, між тим, поряд із більш ефективними заходами містяться і в основному законопроекті: регулювання норми нікотину і смол у тютюнових виробах, заборона тютюну для перорального застосування[26]. Показово, що автори законопроекту раніше ніколи не займалися питаннями охорони здоров’я. Після цього до голови ВРУ звернулися експерти коаліції «Реанімаційний пакет реформ» і члени комітету з питань охорони здоров’я з проханням повернути основний законопроект № 2430 в цей